348/2230/15ц Про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - 23.01.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2016 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 02 листопада 2015 року № 001341 з додатками укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Лізінгова компанія "Ваш Авто".

Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 сплачені кошти в розмірі 20 тис. грн. та 487 грн 20 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач не мав ліцензії на діяльність фінансового лізингу, укладений договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків, в наслідок чого забезпечено захист інтересів лише лізингодавця. Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право не передбачається для лізингоодержувача. Лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій щодо страхових випадів як власник предмета лізингу. Одночасно, для лізингоодержувача встановлюються жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу. Положення розділу 12 договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму адміністративного платежу у випадку дострокового розірвання договоpy споживачем. Крім того, укладений сторонами договір фінансового лізингу транспортного засобу нотаріально посвідчено не було.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII (1023-12) ). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

Отже, висновок судів про наявність правових підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) відповідає зазначеним нормам матеріального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" відхилити, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.