Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ситнік А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" про захист прав споживача та повернення незаконно стягнутих коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що 10 березня 2015 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг було укладено договір про надання банківських послуг та видано зарплатну картку № НОМЕР_1.

Позивач вказує, що відповідач впродовж березня-липня 2015 року з власної ініціативи безпідставно списав кошти із його зарплатної картки на загальну суму 8 849 грн 41 коп. на погашення заборгованості за кредитним договором, якого не існує.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням припинити безпідставне зняття грошових коштів з його заробітної картки, але його звернення банком було проігноровано.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" кошти в сумі 8 849 грн 41 коп. безпідставно списаних з його зарплатної картки та заборонити банку у будь-який спосіб обмежувати його право на отримання коштів із вказаного карткового рахунку.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" повернути ОСОБА_4 на рахунок НОМЕР_2 ( картка НОМЕР_1) ОСОБА_4 8 849 грн 41 коп. протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Припинено автоматичне списання грошей з вказаного рахунку ОСОБА_4 для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_3.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року хвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача та повернення коштів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом, а п. 2.1.1.3.5 договору про надання банківських послуг від 10 березня 2015 року та ч.2 ст. 1071 ЦК України передбачено списання коштів із зарплатної картки позивача у разі виникнення заборгованості за кредитним договором в рахунок її погашення, то списання здійснюються відповідно до встановленого законодавством порядку.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що позивачем не надано доказів щодо інформування банку у триденний строк про втрату картки разом із ПІН-кодом для її блокування та щодо звернення із заявою до банку про постановку картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, оскільки роздруківка дзвінків не свідчить про те, що телефонний дзвінок 09 травня 2015 року містив прохання щодо блокування картки.

Крім того, позивач перевірив баланс по рахунку, не поцікавився обігом коштів, в той час як протягом травня-грудня 2006 року за кредитною карткою № НОМЕР_4 проводилися розрахункові операції, у тому числі, погашення кредиту.

Більш того, дізнавшись 29 грудня 2006 року, що протягом червня-грудня 2006 року з втраченої ним банківської карти проводилося зняття коштів, позивач не звернувся до правоохоронних органів і своєчасно банк про це не проінформував і лише 29 січня 2007 року, тобто через місяць звернувся до банку із заявою про припинення нарахування відсотків через втрату картки.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що списання коштів з рахунку у рахунок погашення заборгованості по кредиту у строк понад шість років здійснено з порушенням вимог п. 7 ч.11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому таке списання є безпідставним і незаконним, є необґрунтованими та спростовуються встановленими по справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 11 травня 2006 року ОСОБА_4 укладено з ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом підписання Заяви кредитний договір про відкриття карткового рахунку. Дана Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між позивачем та банком договір про надання банківських послуг. Згідно умов зазначеного договору банк відкрив позивачеві картковий рахунок та надав кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_3 строком дії 2 роки з кредитним лімітом 3 000 грн, а останній зобов'язувалася сплачувати відсотки за користування коштами.

ОСОБА_4 був ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування банківською карткою (далі - Правила) та Тарифами банку, про що свідчить його підпис.

Відповідно до п. 7.3 Правил при втраті картки чи її незаконному використанні, клієнт зобов'язаний повідомити банк за контактним номером НОМЕР_5. При цьому, банк зобов'язаний забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

10 березня 2015 року ОСОБА_4 шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг укладено Договір про надання банківських послуг та отримано зарплатну картку для виплат . Згідно положень договору, Умови та правила надання банківських послуг є невід'ємною частиною договору, клієнт з ними ознайомився та згоден.

З вказаної картки для виплат в період з 10 березня 2015 року по 20 липня 2015 року списано відповідачем як "автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості по картці № НОМЕР_3" загалом 8 849 грн 41 коп.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.