Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Дьоміної О.О., Леванчука А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", третя особа - Національний банк України, про визнання бездіяльності протиправною, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи який вказала, що 20 червня 2006 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк")укладено кредитний договір № 95/06ф.

За умовами договору ОСОБА_4 отримала грошові кошти у розмірі 103 000 доларів США строком до 19 червня 2026 року зі сплатою відсотків у розмірі 13 % річних. Проте, позичальник стверджує, що право власності на 103 000 доларів США від банку не перейшло, валютний рахунок не відкривався, заявки на конвертацію доларів в грошову одиницю України позичальник не подавав тощо.

Позивач зазначає, що вона та її представник звернулись до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" з запитом та просили надати наступну інформацію: чи подавалась заявка на Міжбанківську валютну біржу від відповідача на конвертацію суми у розмірі 103 000 доларів США від 20 червня 2006 року, чи направлялась заявка на покупку української гривні, прохання повідомити номер валютного рахунку на який зарахована сума у розмірі 103 000 доларів США та надати копії меморіальних ордерів та платіжних доручень на оплату 103 000 доларів США - на споживчі цілі.

Позивач вказав, що у відповідь банк повідомив, що така інформація надається з дозволу власника. Така відповідь не влаштувала позивача, учасника правовідносин з банком, оскільки приховує інформацію від сторони угоди.

Посилаючись на те, що мав право на отримання відповідної інформації і обрав належний спосіб захисту своїх прав, позивач просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язати відповідача надати інформацію на запит ОСОБА_4 від 01 липня 2015 року, а саме: повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" від 20 червня 2006 року на конвертацію в сумі 103 000 доларів США від заявника через банк і купівлі української гривні; повідомити чи направлялась заявка від 20 червня 2006 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі в сумі 103 000.00 доларів США від позичальника через банк на купівлю української гривні; якщо направлялась заявка про продаж на Міжбанківській валютній біржі валюти, вказати по якому курсу була проведена продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажі вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку на який банк зарахував 103 000 доларів США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів (заяви на видачу готівки) та/або платіжних доручень на оплату 103 000 доларів США - на споживчі цілі; надати такі розрахунки: суму погашеного кредиту, суму нарахованих відсотків (комісій), суму сплачених відсотків (комісій), суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; підтвердити повноваження керуючого ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" ОСОБА_6

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати судові та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, надаючи відповідь від 03 серпня 2015 року на інформаційний запит представника позивача, відповідач керувався ст. 64 Закону України " Про банки і банківську діяльність", якою передбачено обов'язок банку ідентифікувати осіб, уповноважених діяти від імені клієнтів, а також главою 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (z0935-06) .

Тому, відповідач, запропонувавши представнику позивача надати для отримання запитуваної інформації документи, що підтверджують особу представника та його повноваження, або надіслати належним чином завірені копії таких документів, діяв правомірно.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що банк неправомірно відмовив у наданні інформації стосовно їх договірних відносин, є безпідставними, оскільки відповідач не відмовив у наданні інформації, а лише запропонував надати документи, які підтверджують особу представника позивача та його повноваження відповідно до глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (z0935-06) .

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.