Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Однак шлюбні стосунки не склалися і сторони припинили спільне проживання та ведення господарства.

Відповідач з серпня 2015 року практично не бере участі у матеріальному утриманні дітей, тому виникла потреба у стягненні аліментів за рішенням суду.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів його доходу, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття.

Вирішено стягнення аліментів розпочати з 23 вересня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 551,20 грн судового збору на користь держави та 300 грн понесених витрат на правову допомогу адвоката на користь ОСОБА_4.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з матеріального становище відповідача, величини прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, відсутності інших утриманців, наявність у відповідача стабільного значного доходу

Доводи касаційної скарги щодо не проживання дітей разом з матір'ю та не цільового використання коштів спростовуються встановленими у справі обставинами.

Як установлено судами попередніх інстанцій, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі і у них є двоє дітей: син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які перебувають на утриманні матері.

Судом встановлено, що відповідач має постійне місце роботи, працює за контрактом, а отже його дохід є стабільним.

Також встановлено, що відповідач не заперечує свого обов'язку утримувати дітей, однак погоджується сплачувати аліменти з врахуванням розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей та з врахуванням реальних витрат на їх утримання.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.