Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В.,

Маляренка А.В.,

Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 22 червня 2007 року № MR14G101460022 ОСОБА_4 цього ж дня отримала кредит у розмірі 20 тис. доларів США зі сплатою відсотків за його користування в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

З метою забезпечення повернення суми кредиту між банком та ОСОБА_5 22 червня 2007 року укладено договір поруки № MR14G101460022 за умовами якого, відповідальність поручителя настає у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 17 березня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 19 571,24 доларів США, яка складається з: 17 846,29 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 508,78 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 178,29 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 37,88 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 571,24 доларів США, що за курсом 22,24 грн складає 435 264,38 грн та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено наявність поточної заборгованості за кредитним договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, 15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , в преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання ст. 14-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Національний банк України з метою забезпечення реалізації ст. 2 цього Закону листом від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 (v6448500-14) "Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО" повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Також на виконання ст. 14-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р (1053-2015-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, в якому п.п. 20 п. 1 зазначено м. Маріуполь.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1.

Зупинення розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2015 року № 1053-р (1053-2015-р) , яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не спростовує того факту, що на момент його прийняття м. Маріуполь віднесено до територій, на яких здійснювалася антитерористична операція.

Однак ПАТ КБ "ПриватБанк" на вказане уваги не звернув та з 20 серпня 2014 року нараховував пеню, яка відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості погашалась за рахунок поточних платежів, які мали б іти на погашення тіла кредиту та відсотків.

Також матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачів про підвищення відсоткової ставки за вказаним кредитним договором.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.