Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Дьоміної О.О., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "АГАТ" про стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що за наказом від 22 лютого 2012 року № 38 він з 23 лютого 2012 року був призначений виконуючим обов'язки голови правління відкритого акціонерного товариства "АГАТ" за сумісництвом, а наказом від 19 березня 2012 року № 40 був звільнений за угодою сторін з 20 березня 2012 року. У порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України в день звільнення з ним не було проведено повний розрахунок.

Позивач зазначав, що відповідно до листа Головного управління статистики у Чернігівській області від 16 лютого 2016 року № 09.2-12/40 за березень 2012 року середньомісячна заробітна плата штатного працівника по Чернігівській області складала 2 023 грн. На підставі таких даних він зробив розрахунок, відповідно до якого у березні він відпрацював 13 робочих днів (з 1 березня по 20 березня включно), а тому розмір заробітної плати за березень 2012 року становить 1 252 грн 33 коп. Указану суму позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, виходячи із того, що останній не надав належних і допустимих доказів на підтвердження фактично відпрацьованого ним часу у березні 2012 року.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.