Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи який зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 04 липня 2014 року, від шлюбу мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалось, вони не підтримують подружніх відносин, не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Оскільки на даний час вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, тому потребує матеріальної допомоги від чоловіка на її утримання.

Через скрутне матеріальне становище ОСОБА_4 просила суд стягувати з відповідача аліменти на її користь на її утримання у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви і до досягнення сином трьох років.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на її утримання аліменти у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня її звернення до суду, а саме: з 10 лютого 2016 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.

Стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в розмірі 551 грн 20 коп.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2016 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на її утримання аліменти у розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з дня її звернення до суду, а саме: з 10 лютого 2016 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Стягуючи аліменти на утримання дружини, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законом гарантоване право дружини, з якою проживає дитина, на утримання її від свого чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, апеляційний суд виходив з того, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є завищеним, а тому на підставі ст. 182 СК України підлягає зменшенню.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що судами не враховано першочерговий його обов'язок надавати матеріальну допомогу дитині, яку він надає з першого дня добровільно, відсутність у нього роботи, оскільки проживає в сільській місцевості, де не можливо влаштуватися на постійну роботу та відсутність обґрунтування з боку дружини щодо виплати аліментів саме у такому розмірі, як вона зазначила, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що з 04 липня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторони проживають окремо, а малолітня дитина проживає разом з ОСОБА_4

ОСОБА_4 не працює, оскільки доглядає за дитиною, а ОСОБА_5 є особою працездатного віку і ним не доведено підстав для звільнення його від сплати аліментів на утримання дружини.

Домовленості щодо порядку утримання дружини сторони не дійшли.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.