Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Голубєвої Г.К. за участю секретаря Титенко М.П. та представників сторін: від позивача Гораєвський І.Л.від відповідача Гучок В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 826/1950/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Т" до Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Т" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0073571530 від 28.11.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу (з доповненнями) позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 14.11.2016 № 1192 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2016 справа № 826/1950/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт № 191/1530/32855060 від 12.10.2012;

- названим актом перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року податкові накладні № 6/2 від 12.04.2012 на суму ПДВ 65 000 грн.; № 7/2 від 13.04.2012 на суму ПДВ 50 000 гри.; № 10/2 від 14.04.2012 на суму ПДВ 205 293 грн.; № 11/2 від 14.04.2012 на суму ПДВ 101 540,33 грн.: № 12/2 від 17.04.2012 на суму 43 333,33 грн.; № 13/2 від 18.04.2012 на суму ПДВ 45 750 грн. та № 14/2 від 19.04.2012 на суму ПДВ 50 500 грн., які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в силу абз. 5 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позбавляє позивача права на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0073571530 від 28.11.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 701 771 грн. (з яких: 561 417 грн. за основним платежем та 140 354 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем безпідставно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки постановою СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про закриття кримінального провадження (внесене до ЄРДР за № 32012110100000095) від 07.02.2013 встановлено, що виписані СТОВ "Камсит" на користь позивача податкові накладні № 6/2 від 12.04.2012 на суму ПДВ 65 000 грн.; № 7/2 від 13.04.2012 на суму ПДВ 50 000 гри.; № 10/2 від 14.04.2012 на суму ПДВ 205 293 грн.; № 11/2 від 14.04.2012 на суму ПДВ 101 540,33 грн.: № 12/2 від 17.04.2012 на суму 43 333,33 грн.; № 13/2 від 18.04.2012 на суму ПДВ 45 750 грн. та № 14/2 від 19.04.2012 на суму ПДВ 50 500 грн. включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року, що також підтверджується роздруківкою з реєстру податкових накладних відправлених та зданих до єдиного податкового реєстру за квітень 2012 року.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі, оскільки вважає їх такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Колегія суддів касаційної інстанцій зазначає, що постанова СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про закриття кримінального провадження від 07.02.2013 не є підставою, передбаченою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, що звільняє сторін від доказування обставин справи, в даному випадку - обставин щодо факту реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що виписані СТОВ "Камсит" на користь позивача відповідні податкові накладні включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 року є передчасними.

Таким чином, під час нового розгляду справи судам на підставі належних та допустимих доказів необхідно дослідити обставини щодо реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог, передбачених п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.