Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, треті особи: ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Київська ХІ Століття", ОСОБА_7, про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року,

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "А-Банк") звернулося до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що з 1995 року є власником приміщень та адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 316,00 кв. м, що підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 10 квітня 2014 року № 5938.

Згідно з даними, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо, позивач є власником вказаних приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 090,40 кв. м.

У травні 2014 року позивачу стало відомо про наявність рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2-7311/13 (760/27749/13-ц), яким було визнано за ОСОБА_7 право власності на нежитлові приміщення № 1-15 літ. "А" по АДРЕСА_1.

Вказане рішення суду було ухвалено судом без залучення до участі у справі ПАТ "А-Банк", власника спірного нежилого приміщення.

У подальшому, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року у справі № 22-ц/796/8832/2014 було скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на нежитлові приміщення літ. "А" по АДРЕСА_1, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7

25 січня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві було проведену державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_7 нежитлових приміщень 1-15 (в літ "А") по АДРЕСА_1, загальною площею 161,50 кв. м (номер запису про право власності НОМЕР_1); підставою виникнення права власності зазначено рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року; підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення НОМЕР_3 від 29 січня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

24 травня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві було проведену державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Київська XI століття" (далі - ТОВ "Софія Київська XI століття") нежитлових приміщень 1-15 (в літ. "А") по АДРЕСА_1, загальною площею 161,50 кв. м (номер запису про право власності НОМЕР_4); підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності № НОМЕР_5, видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 05 червня 2014 року; підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення НОМЕР_6 від 05 червня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

01 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. було проведену державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_6 нежитлових приміщень 1-15 (в літ "А") по АДРЕСА_1, загальною площею 161,50 кв. м (номер запису про право власності НОМЕР_7); підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу нерухомого майна р.2001 від 01 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.; підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення НОМЕР_8 від 01 липня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

Також 23 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. було проведену державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 нежитлових приміщень 1-15 (в літ. "А") по АДРЕСА_1, загальною площею 161,50 кв. м (номер запису про право власності НОМЕР_9); підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу нерухомого майна р.2284 від 23 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.; підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення НОМЕР_10 від 23 липня 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2.

Позивач стверджує, що спірне майно вибуло із його володіння поза його волею, внаслідок винесення рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2-7311/13 (760/27749/13-ц), яке в подальшому було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року у справі № 22-ц/796/8832/2014.

Тобто, позивач вважає, що на підставі вищезазначеного, він має право на витребування майна від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України.

У зв'язку з тим, що спірні нежилі приміщення з володіння ПАТ "А-Банк" вибули без його згоди, просив суд витребувати вказане майно із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4

На підставі викладеного позивач вважає, що ОСОБА_7 не мав права передавати ТОВ "Софія Київська XI століття" приміщення позивача, стосовно яких ОСОБА_7 не був власником, в свою чергу ТОВ "Софія Київська XI століття" не мало права продавати ОСОБА_9 вказані приміщення, а останній незаконно продав спірні приміщення ОСОБА_4

ОСОБА_4 було подано зустрічну позовну заяву до ПАТ "А-Банк" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, в обґрунтування якої зазначила, що придбала нежитлові приміщення № 1-15 літ "А" по АДРЕСА_1, загальною площею 161,50 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.

Після здійснення переоформлення права власності на вказане майно, ОСОБА_4 привезла до приміщення свої меблі і будівельні матеріали.

Так, 21 серпня 2014 року до приміщення з'явилися невідомі люди, які представилися службою безпеки ПАТ "А-Банк" і заблокували ОСОБА_4 доступ до цього приміщення, не даючи їй можливості користуватися ним, поміняли у ньому замки і не допускають її у вказане приміщення.

Позивач за зустрічним позовом зазначила, що оскільки вказані особи перешкоджають у реалізації її права власності, вона викликала міліцію, внаслідок чого за фактом протиправних дій у відношенні спірного майна, за її заявою і заявою ПАТ "А-Банк" було відкрито кримінальне провадження від 21 серпня 2014 року № 12014100090007209.

Працівники ПАТ "А-Банк" мотивували свої вимоги начебто наявністю у них права власності на вказані приміщення, пред'явили витяг із Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно від 05 травня 2014 року, з якого вбачається, що ПАТ "А-Банк" є правонаступником Українського кредитного банку та з 1995 року є власником приміщень за адресою: АДРЕСА_1, літера "А", загальною площею 1 090,4 кв. м, а не 1 316,0 кв. м, як зазначає відповідач.

Крім цього, позивач за зустрічним позовом зазначила, що нею було придбане приміщення у ОСОБА_6, який надав нотаріусу всі необхідні для перереєстрації права власності документи і нотаріус не заявив щодо них жодних претензій, а сам продавець не попереджав про наявність прав третіх осіб на вказане майно, а позивачу про наявність таких претензій також відомо не було, а тому вона вважає себе добросовісним набувачем, так як придбала вказані приміщення за відплатним договором, в особи, яка не мала права їх відчужувати, про що їй (набувачу) відомо не було і вона не могла знати про те, що вказана особа не має права на відчуження спірного майна.

У подальшому, позивачу за зустрічним позовом стало відомо, між ПАТ "А-Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ-Дент" (далі - ТОВ "СТ-Дент") в особі директора і учасника товариства ОСОБА_6, було укладено договір оренди від 01 листопада 2009 року, відповідно до умов якого ПАТ "А-Банк" (орендодавець) передав у користування ТОВ "Ст-Дент" (орендар) частину приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Про факт добровільної передачі приміщення від ПАТ "А-Банк" на користь ТОВ "Ст-Дент" свідчить акт здачі-приймання приміщення від 16 листопада 2009 року, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року у справі № 910/21246/14, що набрало законної сили, відповідно якого договір було визнано дійсним.

Також Господарським судом м. Києва розглядається спір щодо стягнення суми заборгованості за оренду вказаного приміщення, що ОСОБА_4 вважає доказом того, що ПАТ "А-Банк" з власної волі, добровільно передав власне майно третій особі ТОВ "СТ-Дент", в особі генерального директора і учасника товариства ОСОБА_6, безпосередньо за його участі і його обізнаності відбулися подальші переходи права власності від одних осіб іншим і в решті-решт переході спірного майна до нього самого (ОСОБА_6) як фізичної особи.

Отже, ОСОБА_4 вважає, що майно у добросовісного набувача може бути витребувано його власником у тому випадку, коли воно вибуло із володіння власника поза його волею, однак в даному випадку, на передачу майна третій особі була воля самого ПАТ "А-Банк", який добровільно передав своє майно за договором оренди від 01 листопада 2009 року.

Тому позивач за зустрічним позовом просить усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на нежитлові приміщення № 1-15, літ. "А", загальною площею 161,50 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, придбані нею за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23 липня 2014 року, укладеного з ОСОБА_6, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., шляхом заборони ПАТ "А-Банк" та іншим особам чинити їй перешкоди у здійсненні нею права власності, як полягає у користуванні, володінні і розпорядженні належним їй майном; визнати незаконними дії ПАТ "А-Банк" щодо перешкоджання ОСОБА_4 у доступі і реалізації права власності на нежитлові приміщення № 1-15, літ. "А", загальною площею 161,50 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з ПАТ "А-Банк" на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір в сумі 243,60 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року провадження в частині позовних вимог ПАТ "А-Банк" до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві закрито.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюк ЗолтанаЗолтановича, треті особи: ОСОБА_6, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Київська XI століття", ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано шляхом вилучення із чужого незаконного володіння нежитлові приміщення № 1-15 в літ. "А", загальною площею 161,50 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_4 передати дане нерухоме майно до (АДРЕСА_2, код і НОМЕР_11).

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 654 грн 00 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року змінено.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Витребувати з володіння ОСОБА_4 у власність Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" нежитлові приміщення № 1-15 (один-п'ятнадцять) літера "А", загальною площею 161,50 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПАТ "А-Банк" доведено наявність у нього права власності на нежитлові приміщення № 1-15 літ. "А", загальною площею 161,50 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також, що вказане майно вибуло з володіння ПАТ "А-Банк" не з його волі.

Доводи касаційної скарги щодо не підтвердження належними доказами права власності на спірні приміщення, а також про те, що позивачем було добровільно передано приміщення до ТОВ "СТ-Дент", в особі генерального директора і учасника товариства ОСОБА_6, безпосередньо за його участі і його обізнаності відбулися подальші переходи власності від одних осіб іншим і в решті-решт переході спірного майна до ОСОБА_6, як фізичної особи, а тому немає підстав для витребування майна за ст. 388 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Так, як установлено судами попередніх інстанцій, нежитлові приміщення, загальною площею 1 090,4 кв. м, поз. № 1-23; І сходи, секція Б-В, що знаходяться по проспекту АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано за ПАТ "А-Банк", що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 серпня 2014 року (індексний номер 25878247).

Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2014 року нежилі приміщення в секції А-184 кв. м, секціях Б, В - 1 132 кв. м по проспекту АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровано за Українським кредитним банком на підставі акту прийому-передачі від 31 травня 1995 року.

Згідно з витягом зі статуту ПАТ "А-Банк", затвердженим Загальними зборами акціонерів від 29 квітня 2014 року, Закрите акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ЗАТ "А-Банк") є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Український кредитний банк", який є правонаступником прав та обов'язків Українського кредитного банку, який є правонаступником прав та обов'язків "Київського приватного банку "Київприватбанк". За рішенням Загальних зборів акціонерів від 14 травня 2009 тип банку з ЗАТ "А-Банк" змінено на ПАТ "А-Банк", який є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ "А-Банк".

Згідно з довідкою ПАТ "А-Банк" нежитлові офісні приміщення за адресою: проспект АДРЕСА_1 (загальною площею 1 090,4 кв. м) знаходяться на балансі ПАТ "А-Банк" з 30 травня 1996 року як основний засіб згідно з актом приймання-передачі від 31 травня 1995 між Київським політехнічним інститутом та Українським кредитним банком, остаточною вартістю 3 673 326 грн 44 коп., ІHB. № NB1878.

На підставі розпорядження Жовтневої районної ради народних депутатів м. Києва від 25 травня 1995 року № 554 здійснено розподіл та закріплено вбудовані приміщення по проспекту АДРЕСА_1 (секції - 184 кв. м, секція "Б" та "В" - 1 132 кв. м) за Українським кредитним банком та прийнято ним на свій баланс вказані секції будинку.

Зазначене також засвідчено актом приймання-передачі нерухомого майна від 31 травня 1995 року, де також вказано, що право власності на передане майно переходить до Українського кредитного банку з моменту підписання цього акта. Матеріали справи містять по етажний план нежитлового приміщення за адресою: проспект АДРЕСА_1 та технічний паспорт на громадський будинок станом на 21 березня 2014 року де замовником значиться ПАТ "А-Банк".

Згідно з актом від 21 березня 2014 року, складеним інженером інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_10 загальна площа по приміщенню (проспект АДРЕСА_1) складає 1 090,4 кв. м. Загальна площа нежитлових приміщень збільшилась у зв'язку з уточненням лінійних розмірів та порядкування в архівній справі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно від 11 серпня 2015 року № НОМЕР_12, право власності на спірне майно попередньо виникло у ОСОБА_7 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2-7311/13 (760/27749/13-ц).

У подальшому вказане майно ОСОБА_7 було внесене у статутний капітал ТOB "Софія Київська XI століття", про що внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно від 24 травня 2014 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2014 року ТОВ "Софія Київська XI століття" здійснило продаж спірних нежитлових приміщень № 1-15 літ. "А" по проспекту АДРЕСА_1 загальною площею 161,50 кв. м на користь ОСОБА_6, про що внесено відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2014 року, а ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком 3.3. (зареєстровано в реєстрі за № 2284) продав спірні приміщення ОСОБА_4, про що до Державного реєстру реєстрації речових прав на нерухоме майно 21 серпня 2015 року внесено відповідний запис № НОМЕР_12.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року в частині зобов'язання ОСОБА_11 передати ОСОБА_7 за актом приймання-передачі частку нежитлових приміщень по проспекту АДРЕСА_1; визнання права власності за ОСОБА_7 на нежитлові приміщення по проспекту АДРЕСА_1; зобов'язання ОСОБА_11 замовити та виготовити технічний паспорт на приміщення № 11-15 літ. "А" по АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв. м, в м. Києві скасовано. Ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_11 відмовлено.

01 листопада 2009 року між ПАТ "А-Банк" та генеральним директором ТОВ "СТ-Дент", ОСОБА_6 було укладено договір оренди частини приміщення, що знаходиться за адресою: проспект АДРЕСА_1, загальною площею для користування орендаря 101,5 кв. м.

Вказана частина приміщення була передана в оренду ТОВ "СТ-Дент" на підставі акта здачі-приймання від 16 листопада 2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 червня 2014 року порушено провадження у справі за позовом ПАТ "А-Банк" до ТОВ "СТ-Дент" про стягнення 199 638 грн 28 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 року в задоволенні позову ТОВ "СТ-Дент" до ПАТ "А-Банк" про визнання договору оренди приміщення від 16 листопада 2009 року недійсним відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2015 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного територіального управління у м. Києві, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримової Н.С., третя особа - ПАТ "А-Банк" про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право власності на спірне майно попередньо виникло у ОСОБА_7 на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 2-7311/13 (760/27749/13-ц), яке скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року в частині зобов'язання передати нежитлові приміщення та визнання права власності за ОСОБА_7 та відмовлено у задоволенні позову у цій частині.

Вищевказаним рішенням апеляційного суду встановлено, що ПАТ "А-Банк" не брав участі у справі № 2-7311/13 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, за результатами розгляду якої Солом'янським районним судом м. Києва ухвалене рішення від 26 грудня 2013 року.

Таким чином, оскільки спірне майно було відчужене іншим шляхом - на підставі рішення суду у справі, сторонами якої не були ПАТ "А-Банк" та ТОВ "СТ-Дент", в особі генерального директора ОСОБА_6, твердження ОСОБА_4 про те, що вибуття спірного майна із володіння ПАТ "А-Банк" відбувалось з відома останнього чи ТОВ "СТ-Дент" (особи, якій майно було передане в користування) є безпідставними.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 11 червня 2014 року № 6-52цс14, згідно з якою за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) роз'яснено, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Рішення суду про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року у частині, яка не змінена апеляційним судом та рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.