Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна та стягнення грошової компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна та стягнення грошової компенсації, посилаючись на те, що перебуваючи з відповідачем з 2006 року в зареєстрованому шлюбі вони за спільні кошти здійснили прибудову до жилого будинку та придбали багато цінного рухомого й нерухомого майна, проте після розірвання шлюбу в липні 2014 року не можуть дійти згоди щодо його поділу.

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, у якому з урахуванням уточнень просив визнати кошти в сумі 6 000 грн отримані від продажу будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя й в порядку поділу такого майна стягнути на його користь 3 000 грн, посилаючись також на відсутність згоди щодо поділу майна в добровільному порядку.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: визнано автомобіль марки Chery Tiggo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 119 111 грн, причіп ПВА моделі У5 рама № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 6 705 грн, мопед моделі "Сабур", вартістю 6 640 грн спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а всього на загальну суму - 132 456 грн, та визнано право власності по Ѕ частині вищезазначеного майна за кожним.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію половини вартості спірного майна в сумі 66 228 грн.

Визнано спільним майном подружжя: телевізор вартістю 7 000 грн, бензопилу марки "Штиль" - 700 грн, бензинову косарку - 700 грн, пасіку на шість бджолосімей - 3 000 грн, комп'ютер у зборі - 3 000 грн, мікрохвильову піч - 700 грн, холодильник марки "Норд" - 1 000 грн, електричну м'ясорубку - 100 грн.

Виділено зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_4 наступне майно: комп'ютер вартістю 3 000 грн, мотокосарку - 700 грн, пасіку в кількості трьох бджолосімей - 1 500 грн, мікрохвильову піч - 700 грн, електром'ясорбуку - 100 грн, а всього майна на загальну суму 6 000 грн.

Виділено зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_5 наступне майно: телевізор вартістю 7 000 грн, бензопилу "Штиль" - 700 грн, пасіку в кількості трьох бджолосімей - 1 500 грн, холодильник марки "Норд" - 1 000 грн, а всього майна на загальну суму 10 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості майна в сумі 3 200 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 06 травня 2015 року зазначене рішення міськрайонного суду в частині визнання спільним сумісним майном подружжя і поділу автомобіля марки Chery Tiggo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 119 111 грн, причіпу ПВА моделі У5 рама № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_2, - 6 705 грн, мопеду моделі "Сабур", - 6 640 грн та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано, з ухваленням в цій частині нового рішення.

Визнано мопед моделі "Сабур" спільним сумісним майном подружжя, залишено мопед у власності ОСОБА_5 та стягнуто на користь ОСОБА_4 3 322 грн 21 коп. половину вартості мопеду.

Судові витрати, які підлягають поверненню ОСОБА_4 зменшено, а саме витрати зі сплати судового збору до 851 грн 30 коп., витрати по оплаті вартості товарознавчої експертизи до 1 242 грн 30 коп., витрати на правову допомогу до 4 000 грн. Вказані судові витрати компенсовано за рахунок держави, в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 (590-2006-п) року.

У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задоволено.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 06 травня 2015 року в частині вирішення питання щодо судових витрат скасовано.

Справу в зазначеній частині передано на новий апеляційний розгляд.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2015 року змінено в частині розподілу судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 242,30 грн в рахунок відшкодування судових витрат пов'язаних з розглядом справи.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1 702,60 грн відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року в частині стягнення з нього судових витрат, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Стягуючи з відповідача на користь позивача половину понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та відмовляючи у стягненні судового збору з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не постановляв ухвал про звільнення позивачки від сплати судового збору, інших доказів, які б свідчили про наявність у позивачки будь-яких пільг щодо сплати судового збору, суду не надано. Таким чином, встановивши, що лише одна сторона у даній цивільній справі є звільненою від сплати судового збору, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що підстави для компенсації судових витрат, понесених позивачем, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) відсутні.

Відповідач у справі є інвалідом 2-ої групи, а тому згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", є звільненим від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Таким чином, судовий збір, що мав бути стягнутий з відповідача у розмірі 851 грн 30 коп., компенсації не підлягає.

Доводи касаційної скарги щодо звільнення відповідача від сплати судових витрат та компенсації їх за рахунок держави не знайшли свого підтвердження.

Судові витрат, згідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу, які за нормою ст. 84 ЦПК України несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги.

У частині 1 ст. 88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. ч. 2, 3 ст. 88 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року № 590 (590-2006-п) коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач по справі є інвалідом 2-ої групи, а тому згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", є звільненим від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.