Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з додатковою відповідальністю "Глобус" про стягнення страхових виплат, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року,

У жовтні 2014 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 01 листопада 2013 року на Південному шляхопроводі в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля марки "Део", державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який допустив зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем марки "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - ТзДВ "Глобус").

07 листопада 2013 року проведено огляд пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки "Тойота", на підставі чого складено ремонтну калькуляцію на загальну вартість в розмірі 31 320 гривень 40 копійок.

04 лютого 2014 року нею до страхової компанії надано пакет необхідних документів, однак відповідач 25 червня 2014 року виплатив страхове відшкодування частково в розмірі 13 280 гривень 21 копійки.

Після повторного звернення на станцію технічного обслуговування їй надано рахунок на суму 40 078 гривень 44 копійки.

Посилаючись на порушення відповідачем термінів виплати страхових сум, що призвело до збільшення вартості ремонтних робіт, позивач остаточно просила суд стягнути на свою користь суму страхових виплат в розмірі 44 530 гривень 82 копійки та пеню за прострочення виконання страхової виплати в розмірі 23 924 гривень 80 копійок.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 до ТОВ "Страхове товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус" про стягнення страхових виплат - задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_4 страхову виплату в розмірі 44 530,82 грн. та 23 924,80 грн. пені за прострочку страхової виплати.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з обмеженою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_4 судового збору в розмірі 684,65 грн. та 3 072,00 грн. витрати сплачені за проведення експертизи.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено його резолютивну частину наступним чином:

Позов ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про стягнення страхових виплат задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_4 виплату у розмірі 34 895,64 грн. та 359,48 грн. пені.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 485,35 грн. та 3 072 грн. за проведення експертизи.

В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30 квітня 2013 року № АС/2940407 максимальний ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 50 000 гривень.

Виходячи з того, що одержувачем коштів є фізична особа, при виплаті страхового відшкодування розмір матеріального збитку зменшується на суму податку на додану вартість на підставі абзацу 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та врахувавши відсутність акту виконаних робіт, дійшов правильного висновку про зменшення розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Встановивши, що відповідачем не порушено встановлений термін для страхової виплати, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування пені з повної суми страхового відшкодування на підставі до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому обґрунтовано визначив її розмір, виходячи із суми частково виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.