Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Мазур Л.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення інфляційних збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року,

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 21 лютого 2002 року він надав матері відповідача - ОСОБА_6 грошову позику у розмірі 5 500 гривень, які остання зобов'язалася повернути в день продажу будинку АДРЕСА_1 за ціною 17 000 у.о. та зобов'язалася за прострочення повернення боргу сплачувати 25 % річних від всієї суми.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Спадкоємцем першої черги за законом є відповідач, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, з відповідача на його користь стягнуто борг у розмірі 16 024 гривні.

У зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості, він звернувся до суду з позовом про накладення стягнення на майно відповідача.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2015 року у задоволенні позову про накладення стягнення на майно - відмовлено.

Посилаючись на те, що відповідач борг не повернула, просив суд стягнути на свою користь інфляційні збитки у розмірі 20 779 гривень.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2016 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 інфляційні збитки відповідно до договору позики від 21 лютого 2002 року у розмірі 4 266 грн. 54 коп.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судомнорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, відповідач є спадкоємцем боржника, а тому несе відповідальність в межах спадкового майна, у зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судомдопущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.