Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів:Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави та зняття арешту з майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року,

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 04 грудня 2008 року між відкритими акціонерним товариством "Астра Банк" (далі - ВАТ "Астра банк"; банк) та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 310000004973003, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 296 218 гривень строком до 04 грудня 2015 року для придбання автомобіля марки "Toyota Land Cruiser 200", 2008 року випуску, який є предметом застави № 310000004973003/3, укладеним того ж дня між банком та позичальником.

28 лютого 2012 року між банком, ним та позичальником укладено договір поруки № 310000004973003/П1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

06 грудня 2013 року між ВАТ "Астра Банк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, договорами застави та поруки.

Посилаючись на те, що ним від позичальника отримано постанови Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 27 жовтня 2010 року, Московського ВДВС Харківського МУЮ від 21 грудня 2010 року та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області від 16 лютого 2012 року про накладення арешту на транспортний засіб та оголошення заборони його відчуження, з якими він не згоден, оскільки в період з 14 лютого 2012 року по 03 грудня 2012 року сплатив ВАТ "Астра Банк" в рахунок погашення кредиту 252 894 гривні, а 27 червня 2014 року та 05 липня 2014 року - ПАТ "Дельта банк" 7 500 гривень та 48 000 гривень, просив суд звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки "Toyota Land Cruiser 200", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом визнання за ним права власності на транспортний засіб та зняти арешти з предмета застави.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судаминорм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що за умовами договору застави не передбачено набуття права власності на предмет застави у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, а визначено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений чинним законодавством України, зокрема, реалізувати предмет застави через третіх осіб за власним розсудом через комісійний магазин, біржі та врахувавши, що позивачем (як поручителем) не надано доказів на підтвердження повного виконання зобов'язань за кредитним договором за боржника та переходу до нього прав первісного кредитора у зобов'язанні, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судамидопущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.