Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" від 30 квітня 2015 року № 56к "Про звільнення", поновити її на роботі в ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на посаді концертмейстера з класу балету підрозділу балетна трупа, а також стягнути з ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Судами встановлено, що відповідно до трудового договору від 15 серпня 2012 року та витягу з наказу по Харківському державному академічному театру опери та балету ім. М.В. Лисенка від 15 серпня 2012 року № 89к ОСОБА_4 прийнято на посаду концертмейстера балету.

Наказом по театру від 03 лютого 2015 року № 18 внесені зміни до штатного розкладу, а саме: з 01 травня 2015 року виключена одна посада концертмейстера з класу балету підрозділу "Балетна трупа". Тим же наказом для визначення переважного права на залишення на роботі у зв'язку з скороченням штату створена комісія у складі дев'яти працівників театру.

Згідно з наказом від 23 лютого 2015 року № 26к концертмейстера з класу балету ОСОБА_4 попереджено про звільнення з 30 квітня 2015 року за скороченням штату (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Наказами від 23 лютого 2015 року № 26к та від 29 квітня 2015 року № 55к у зв'язку із майбутнім звільненням із займаної посади та із скороченням штату позивачу були запропоновані вакантні посади, від яких вона відмовилась.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2015 року відмовлено у узадоволнні позовних вимоги ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу від 23 лютого 2015 року № 26к.

Встановивши, що на підприємстві мало місце скорочення штату працівників, від запропонованих посад позивач відмовився, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням законодавства про працю.

Твердження скаржника, що вона має переважне право на залишення на роботі не знайшли свого підтвердження.

Так, згідно з довідкою по ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка" (а.с.61) станом на 13 лютого 2015 року, тобто на час вирішення питання про скорочення посади концертмейстера з класу балету, такі посади у театрі займали ОСОБА_5, яка має двох дітей 2010 та 2013 років народження, освіта вища; ОСОБА_6, стаж роботи на посаді 17 років, розлучена, дитина 1994 року народження; ОСОБА_7, стаж роботи на посаді 38 років, незаміжня; ОСОБА_4 стаж роботи на посаді 4 роки, незаміжня, відомості про дітей відсутні. Усі зазначені особи мають спеціальність концертмейстера.

Стаж роботи в підрозділі "Балетна трупа" за посадою концертмейстер з класу балету у ОСОБА_4 найменший порівняно з іншими концертмейстерами цього підрозділу, її загальний стаж концертмейстера у театрі складає 4 роки 6 місяців, вона має вищу освіту відповідного напрямку, заохочень чи подяк не має, відсутні соціальні гарантії, що дають переважне право залишатися на роботі, творча характеристика задовільна з зауваженнями та пропозиціями. Інші ж концертмейстери, на відміну від позивача, мали заохочення, надбавки за високі досягнення у праці, деякі з них мають неповнолітніх дітей на утриманні, що також було враховано комісією.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, а тому касаційну скаргу ОСОБА_4 необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.