Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деревянко Вікторія Вікторівна, про визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега", яке діє через представника Мельника Андрія Андрійовича, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року,

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" (далі - ТОВ "ФК "Омега") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 576 434,55 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти задоволення вказаних вимог, у лютому 2015 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати недійсними договір факторингу від 03 червня 2014 року та договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 03 червня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

У касаційній скарзі представник ТОВ "ФК "Омега",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову і ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку в цій частині не переглядаються.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Кредобанк" було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 900 тис. грн під 17,6 % річних на строк до 01 травня 2028 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань, ОСОБА_4 на підставі відповідного договору передала в іпотеку належну їй на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

29 листопада 2011 року кредитор переуступив своє право вимоги за вищевказаними договорами кредиту і іпотеки ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Оскільки ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року було задоволено позов ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про стягнення з ОСОБА_4 заборгованісті у розмірі 1 049 283,74 грн.

03 червня 2014 року ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" переуступили своє право вимоги до ОСОБА_4 ТОВ "ФК "Омега".

Оскільки ОСОБА_4 продовжувала порушувати договірні умови з погашення кредиту, у результаті чого її заборгованість, за розрахунками позивача на час звернення до суду з цим позовом склала 1 576 434,55 грн, ТОВ "ФК "Омега" звернулось до суду з цим позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Отже положеннями статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку" не передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16, від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1625цс16 та від 02 листопада 2016 року в справі № 6-2457цс16.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про відмову в задоволенні позову, а тому касаційну скаргу ТОВ "ФК "Омега"необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега", яке діє через представника Мельника Андрія Андрійовича, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.