Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, до ОСОБА_7 про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з судовими рішеннями на їх користь з ОСОБА_7 стягнуто: на користь ОСОБА_6 - 50 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди та 100 тис. грн на відшкодування шкоди, завданої малолітній ОСОБА_6, 10 774,32 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, пов'язаної з витратами на поховання, виготовлення й установку пам'ятника, на поминальний обід. Шкоду, завдану малолітній ОСОБА_6, яка перебувала на утриманні померлої, за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року у розмірі 12 436,38 грн, стягнуто щомісячно по 231,22 грн до досягнення ОСОБА_6 повноліття.

Оскільки відповідач повністю не сплачує усіх належних їм сум, остаточно уточнивши розмір позовних вимог, позивач, посилаючись на постійне підвищення вартості життя та знецінення грошових коштів, раніше стягнутих судовими рішеннями, просив на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_7 інфляційні втрати та 3% річних: на користь неповнолітньої ОСОБА_6 - 9 317,47 грн та на користь ОСОБА_6 - 4 754,20 грн.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на несплачену суму боргу, у загальному розмірі 8 779,53 грн та на користь ОСОБА_6 інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на несплачену суму боргу, у загальному розмірі 4 332,15 грн.

У задоволені решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що у серпні 2011 року позивачі зверталися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування майнової і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2003 року дружина та мати позивачів ОСОБА_9 поверталися з відпочинку разом з відповідачами у їх автомобілі. Грубо порушивши Правила дорожнього руху України, ОСОБА_7 не впорався з керуванням і допустив зіткнення з гужовим візком, внаслідок чого автомобіль перевернувся, а ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких не приходячи до свідомості померла.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2012 року цей позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 50 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди та 100 тис. грн на користь ОСОБА_6 Також стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 2 728,39 грн та шкоду, завдану малолітній ОСОБА_6 за період з 14 листопада 2003 року по червень 2012 року у розмірі 12 436,38 грн, та щомісячно по 231,22 грн, починаючи з липня 2012 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 15 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення витрат на поховання скасовано і стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 10 774,32 грн.

Зазначені судові рішення відповідачем в повному обсязі не виконані, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому відповідно до ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати.

Так, статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Крім того, відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Отже дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, а тому касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.