Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року,

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 02 липня 2007 року у розмірі 1 127 564,37 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2016 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 02 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 89 тис. дол США на строк до 07 липня 2018 року зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно з Графіком.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань, цього ж дня між АКІБ "УкрСибанк" та ОСОБА_5, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку було передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що іпотекодержатель згідно з умовами договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі йому у власність предмета іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16, від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1625цс16 та від 02 листопада 2016 року в справі № 6-2457цс16.

З указаного вбачається, що порушені права позивача не підлягають захисту шляхом задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки із використання правого механізму, визначеному ч. 1 ст. 37 Закону України, оскільки у пунктах 5.1, 5.2, 5.2.1, 5.2.2, 5.3 договору іпотеки визначено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (898-15) , або отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавців на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України "Про іпотеку" (898-15) можливо лише шляхом позасудового врегулювання до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після чого такий захист можливий лише шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону України, якщо є законні підстави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, а тому касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.