Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О. розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" про скасування наказу про звільнення, зміни формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та видачу довідки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року, -

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" у якому просив скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП; змінити формулювання причини звільнення з роботи на "У зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору", та дату звільнення - на 22 жовтня 2015 року; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час затримки розрахунку з 22 жовтня 2015 року по день вирішення спору; стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі, не меншому ніж три середніх заробітні плати. Після уточнення позовних вимог позивач також просив встановити факт його роботи протягом повного робочого дня на Товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" з 15 вересня 2008 року по 19 жовтня 2015 року та виконання трудових функцій щодо фарбування автомобілів і їх частин матеріалами, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки за професією фарбувальник, маляр (код професії 7141 1** згідно з класифікатором професій ДК003:2005 та 003:2010); визнати дії відповідача щодо невидачі йому уточнюючої довідки, оформленої відповідно до нормативно-правових актів неправомірними; зобов'язати відповідача видати йому уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оформлену відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з усіма необхідними відомостями; стягнути з ТОВ з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" на його користь невиплачену заробітну плату за період дії трудового договору з 15 вересня 2008 року по 22 жовтня 2015 року у розмірі 43 194 грн; стягнути з відповідача 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його трудових прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 15 вересня 2008 року по 22 жовтня 2015 року працював маляром фарбувальної дільниці СТО та виконував роботи по підготовці до фарбування та фарбуванні автомобілів і окремих деталей з використанням лакофарбових матеріалів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. На думку позивача, роботодавцем допускалося порушення законодавства про працю, що спонукало його подати заяву про звільнення з роботи саме з цих підстав. Вважав, що після подачі заяви про звільнення 19 жовтня 2015 року він не повинен був виходити на роботу, проте йому неодноразово телефонували від імені адміністрації товариства з погрозами про звільнення з інших підстав. Звільнення з роботи за прогул позивач вважає незаконним, а неправомірними, на думку позивача, діями відповідача, йому заподіяно моральну шкоду.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що наказом № 117к від 15 вересня 2008 року позивача прийнято на роботу в якості механіка кузовного цеху Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "АВТ Баварія" з 15 вересня 2008 року.

У цей же день між сторонами було укладено трудовий договір на строк до 31 грудня 2008 року, термін дії якого в подальшому щороку продовжувався шляхом укладення відповідних змін.

19 жовтня 2015 року позивачем було направлено на адресу роботодавця заяву про звільнення з роботи з 22 жовтня 2015 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Із змісту складеного працівниками СТО товариства акта від 23 жовтня 2015 року вбачається, що в телефонній розмові з начальником СТО позивач повідомив про вихід на роботу в понеділок 26 жовтня 2015 року. Про причини відсутності на роботі 22 жовтня не повідомив.

26 жовтня 2015 року за вих.№ 504 ОСОБА_4 було направлено письмове повідомлення про відмову у задоволенні його заяви про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

В цей же день працівникові запропоновано у строк до 02 листопада 2015 року повідомити відділ кадрів про причини відсутності на роботі 22-24 жовтня та попереджено про можливі наслідки ненадання таких пояснень.

Зміст зазначеного повідомлення було доведено позивачу 27 жовтня 2015 року по телефону, про що складено акт.

Також факт відсутності позивача на роботі 22-24 жовтня 2015 року не заперечувалося ним самим, а також підтверджується складеними працівниками відповідача актами.

Наказом № 134к від 03 листопада 2015 року ОСОБА_4 звільнений з роботи на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з прогулом без поважних причин з 03 листопада 2015 року.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_4 проведено з дотримання трудового законодавства, оскільки позивач, починаючи з 22 жовтня 2015 року, без поважних причин був відсутній на роботі, а тому у відповідача були наявні підстави для його звільнення на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, звільнення позивача проведено з дотриманням роботодавцем вимог ч.1 ст. 149 КЗпП України щодо відібрання письмових пояснень про причини відсутності на роботі.

Щодо вимог позивача про становлення посадового окладу нижче мінімальної заробітної плати та про видання уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про їх недоведеність та необґрунтованість.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.