Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Коротуна В.М., Мазур Л.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом та, з урахуванням його уточнень, просив розірвати договір оренди землі від 04 січня 2005 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" (далі - ТОВ "Агрофірма "Косівщинська"), стягнути заборгованості по орендній платі у розмірі 2 197 грн 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 січня 2005 року між ним та ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" був укладений договір оренди землі, за умовами якого він надав відповідачу у платне користування строком на 5 років належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі сплатою орендної плати в розмірі 442 грн на рік.

01 січня 2009 року був укладений додатковий договір до договору оренди землі, яким змінено строк дії договору з 5 років на 10 років, та встановлено новий розмір орендної плати - 1 083 грн 75 коп. на рік.

Зазначав що ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" систематично не сплачувало орендну плату, зокрема в 2011 - 2012 роках. Вказана орендна плата була сплачена лише у листопаді 2013 року, а тому на підставі положень ст. 24 Закону України "Про оренду землі" та п. 12 договору оренди землі просив розірвати зазначений договір та стягнути заборгованість зі сплати орендної плати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі, ухвалити в цій частині нове рішення про розірвання зазначеного договору.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржуються, а тому не підлягають перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки була виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак у повному обсязі з урахуванням інфляційних збитків та пені, а тому факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання стороною договору договірних зобов'язань і не є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, доказам у справі та вимогам закону.

Згідно з ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 ст. 32 Закону "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності заборгованості зі сплати орендної плати та факту систематичної несплати орендної плати, правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновкам судів щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у касаційній скарзі, зокрема щодо прострочення сплати орендних платежів за 2011-2012 роки, які були погашені у листопаді 2013 року з врахуванням інфляційних втрат та пені, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.