Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. за участю секретаря Титенко М.П. та представників сторін: позивач ОСОБА_5 від відповідачів не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 у справі № 823/204/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області Державної податкової служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області та Державної податкової служби у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052303, № 0000042303 від 12.03.2012.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 адміністративний позов задоволено повністю.

Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач-1, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 28.11.2016 № 1286 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016 справа № 823/204/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В. від 05.12.2016 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 прийнято до провадження та ухвалою від 28.01.2017 справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 31.01.2017.

У судовому засіданні 31.01.2017 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 14.02.2017.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено фактичну перевірку магазина-бару за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу, за результатами якої складено акт № 59/23/23/23/НОМЕР_1 від 21.02.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.9, п.11, п.12, п.13 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" (957-2008-п) , а саме 20.02.2012 о 09.38 год. здійснено контрольно-розрахункову операцію на суму 37,00 грн. (горілка "Проста" (0,5 л) вартістю 25,00 грн. та одна пачка цигарок "Кемл", вартістю 12,00 грн.) без попереднього програмування назв товарів. При перевірці суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (шухляда прилавку біля РРО) встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, яка зазначена в денному звіті РРО склала 05,25 грн., а відповідно до РРО повинно рахуватись 193,75 грн., а фактично на час перевірки рахується 199,00 грн.; при перевірці книги КОРО встановлено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків за 11.02.2012, 17.02.2012; в КОРО № 023250001022 від 02.02.2012 та в КОРО № 23250001022 від 03.02.2011; невиконання фіскальних звітних чеків за 11.04.2011 року, 17.07.2011 року, 24.01.2012 року, а також незберігання фіскальних звітних чеків № 0444 за 22.04.2011 року, № 0691 від 22.12.2011 року протягом встановленого терміну (3 роки); проведеним зняттям фактичних залишків запасів станом на 20.02.2012 року встановлено, що товар згідно з відомостями товарно-матеріальних цінностей (1,2,3) на загальну суму 9707,85 грн. не є оприбуткованим до книги обліку доходів і витрат (форма 10), яка, в свою чергу, не зареєстрована в органах ДПС та не містить даних обліку товарів; встановлено факт продажу товарів за цінами, що нижчі за мінімально встановлені законодавством - горілка "Проста", міцністю 40% (акцизна марка серії АМ 23ААВЯ438314, 12/11 (К 28.01.2012 року), виробник "Хлібна нива" Кам'янський р-н, с.Косарі, вул.Кірова, 1, вартістю 25,00 грн, хоча мінімально встановлена ціна 26,10 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000052303 від 12.03.2012, яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 5 000,00 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000042303 від 12.03.2012, яким позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 21 881,7 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно проведено фактичну перевірку позивача та матеріалами справи підтверджено обґрунтованість прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно п.80.2. ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї із встановлених цим пунктом обставин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем були отримані направлення на перевірку № 000110, № 000120 від 16.02.2012, складені на підставі наказу ДПС у Черкаській області № 26 від 16.02.2012 "Про проведення фактичних перевірок", що підтверджується підписами на вказаних направленнях (а.с.39).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, який не погодився з позицією суду першої інстанції про те, що перевірка позивача проведена у відсутності суб'єкта господарювання або його уповноваженої особи, оскільки матеріалами справи підтверджено, що при проведенні перевірки була присутня ОСОБА_6, яка мала доступ до товарно-матеріальних цінностей позивача, що знаходилися в приміщенні магазина-бару за адресою: АДРЕСА_1, який належить позивачу.

За змістом п.9, п.11, п.12, п.13, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (п.9 ст.3);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (п.11 ст.3);

- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (п.12 ст.3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13 ст.3).

Згідно ст.6 названого Закону, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не вівся облік товарних запасів (а.с.50). Також встановлено, що згідно з пояснень позивача, книга доходів і витрат Ф-10 на момент проведення фактичної перевірки в органах ДПС зареєстрована не була (а.с.47).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованими доводи відповідача-1 (які викладені у запереченні на касаційну скаргу) про безпідставність доводів касаційної скарги щодо наявності у позивача книги обліку доходів та витрат, яку позивач почав вести з 06.02.2012, оскільки така книга була зареєстрована ДПІ У Черкаському районі Черкаської області лише 27.02.2012 (а.с.123).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, зокрема, у таких розмірах:

- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня (ч.1 ст.17 названого Закону);

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання (ч.4 ст.17 названого Закону);

- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (ч.4 ст.17 названого Закону).

Згідно ст.20 названого Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки встановлено факт продажу товарів за цінами, що нижчі за мінімально встановлені законодавством - горілка "Проста", міцністю 40% (акцизна марка серії АМ 23ААВЯ438314, 12/11 (К 28.01.2012 року), виробник "Хлібна нива" Кам'янський р-н, с.Косарі, вул.Кірова, 1, вартістю 25,00 грн., хоча мінімально встановлена ціна 26,10 грн.

Доводи касаційної скарги не містять жодних обґрунтувань на спростування наявності таких порушень та, як наслідок, висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000052303 від 12.03.2012.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правомірно проведено перевірку позивача, в той час як поданими позивачем доказами не спростовано доводів відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .