Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Коротуна В.М., Мазур Л.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, за касаційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" - Барчук ОлениГеннадіївни на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" (далі - ТОВ "Перший український експертний центр") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 є власником квартири № 29 у зазначеному будинку та не виконує своїх зобов'язань щодо сплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 60 234 грн 65 коп, яку позивач просив стягнути в примусовому порядку.

Заочним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року позовні вимоги ТОВ "Перший український експертний центр" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Перший український експертний центр" заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 60 243 грн 65 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року змінено та визначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню, у розмірі 24 744 грн 59 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Перший український експертний центр" - Барчук О.Г., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, залишити в силі заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних у кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не сплачує плату за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із чим за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року виникла заборгованість у розмірі 60 243 грн 65 коп.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заборгованість у сумі 38 275 грн 94 коп., яка нарахована відповідано до договору про зміну кредитора від 11 жовтня 2012 року № 11/10/1, укладеного між ДП "Екос" ПАТ "ХК "Київміськбуд" та ТОВ "Перший український експертний центр", є необґрунтованою, а тому не підлягає стягненню.

Даний висновок суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

З 01 жовтня 2012 року балансоутримувачем зазначеного будинку є ТОВ "Перший український експертний центр".

За період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року відповідачем не було сплачено за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в загальній сумі 14 907 грн 45 коп.

Згідно з додатком до договору про зміну кредитора від 11 жовтня 2012 року № 11/10/1, укладеного між ДП "Екос" ПАТ "ХК "Київміськбуд" та ТОВ "Перший український експертний центр", за ОСОБА_4 наявна заборгованість у розмірі 38 275 грн 94 коп. Періоду нарахування та складових частин зазначеної заборгованості не вказано.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано розмір заборгованості у сумі 38 275 грн 94 коп., правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для її стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, надав оцінку доказам у справі, законно та обґрунтовано дійшов висновку про зменшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ "Перший український експертний центр" - Барчук О.Г. у касаційній скарзі були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та при їх дослідженні і встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при перегляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" - Барчук ОлениГеннадіївни відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.