Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Голяшкін О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів про скасування рішення та стягнення коштів,

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.07.2013 р. № 805130000/2013/000125/1 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого мита у розмірі 2449, 96 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 49489, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з обґрунтованості висновків митного органу щодо сумнівів у заявленій декларантом митної вартості товару, не підтвердження останнім такої вартості, та правомірності застосування іншого методу визначення митної вартості, про що винесено оскаржуване рішення.

Не погоджуючись з прийнятим судами попередніх інстанцій рішенням позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення зазначених судів, та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов контракту укладеного 01 жовтня 2008 року № 27-01/10-08 між ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) та компанією "Ransweel Trading Limited" (Продавець) позивачем було подано митну декларацію (МД) № 805130000/2013/007990 від 03.07.2013 р. згідно якої було заявлено до декларування сірку технічну газову грудкову в кількості 2452100 кг., вартістю 2018762, 44 грн. (при курсі долара США 7,993). При цьому, митна вартість вищевказаного товару визначалась позивачем за методом 1, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, тобто, за ціною договору щодо товару, який імпортується (103,0 доларів США за 1 метричну тону). Разом із декларацією позивачем подано додаткові документи на підтвердження митної вартості.

Під час проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за вищезазначеною митною декларацією, органом доходів і зборів було встановлено, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містять розбіжності, а тому з метою встановлення обставин, позивачу було запропоновано подати додаткові документи.

04.07.2013р. на підставі невиконання вимог щодо надання додатковий документів митницею було прийнято рішення № 805130000/2013/000125/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 115, 5 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 57 МК України).

04.07.2013 р. митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00128.

В подальшому, за заявою позивача, придбаний товар митним органом було випущено у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України з визначенням митної вартості в розмірі 103, 0 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 26.06.2013 р. № 805130000/2013/008441.

Вважаючи рішення митниці від 04.07.2013 р. № 805130000/2013/000125/1 про коригування митної вартості товарів протиправним, ПАТ "Сумихімпром" звернулося до суду з позовом про його скасування.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом було наведено обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а подані позивачем додаткові документи не підтверджували вартість товару, подані не у повному обсязі та містили розбіжності. Крім того, митницею проведено процедуру консультацій та послідовно застосовано методи визначення митної вартості товару.

Враховуючи, що висновок судів попередніх інстанцій, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.