Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Стародуба О.П.,

Швеця В.В., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року, -

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 131672,13 гривень.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що при звільненні з військової служби в порушення вимог пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ) жоден з відповідачів не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь позивача заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 131672,13 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України відмовити.

Державним підприємством обслуговування повітряного руху України подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, відповідач просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди встановили, що ОСОБА_2 під час проходження військової служби наказом Міністра оборони України від 19 жовтня 1999 року № 600 був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.

Наказом Міністра оборони України від 31 жовтня 2013 року № 360 майора ОСОБА_2, старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, звільнено з військової служби у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 (у зв'язку із закінченням строку контракту) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (2232-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2232-ХІІ (2232-12) ). Вислуга років у Збройних Силах України на момент звільнення склала 23 роки 3 місяці.

На підставі цього наказу Державне підприємство обслуговування повітряного руху України наказом від 8 листопада 2013 року № 615/о звільнило позивача із займаної посади з 8 листопада 2013 року.

Згідно з довідкою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 21 листопада 2013 року № 10.1-1115 загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_2 на день звільнення складала 11449,75 гривень.

На заяви ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України листом від 22 листопада 2013 року № 24.15-8-944 та Державне підприємство обслуговування повітряного руху України листом від 4 грудня 2013 року № 1.24-53 повідомили, що виплата такої допомоги має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, призначених на утримання Збройних Сил України. Оскільки Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не отримує цих коштів, то не може здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги.

Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 25 листопада 2013 року № 248/3/9/1/856 повідомив позивачеві, що з 1 січня 2007 року немає законних підстав для виплати Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, та зазначив, що у Міністерстві оборони України немає фінансово-облікових документів щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та розпорядчих документів, які можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 при звільненні з військової служби має здійснюватися за рахунок коштів Міністерства оборони України.

Так, Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон № 2011-ХІІ (2011-12) .

Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини 9 статті 6 Закону № 2232-XII військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Згідно абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (2262-12) (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ).

За частиною 1 статті 9 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною 5 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами 1 та 2 цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

У абзаці другому пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" від 19 липня 1999 року № 1281 (1281-99-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ" від 7 лютого 2001 року № 104 (104-2001-п) (далі - постанова № 104).

При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно пункту 1 постанови № 104 (104-2001-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

За приписами статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333 (z0456-12) , видатки на її виплату здійснюються за кодом "Грошове забезпечення військовослужбовців".

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, то виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору неправильно застосували норми матеріального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Між сторонами у справі немає суперечок стосовно суми одноразової грошової допомоги, що підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 131672,13 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.