815/3246/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 08.02.2017 Прийняття

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000201701 від 07.03.2013.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позов залишено без задоволення, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Одеської міської ради 23.03.2011 за № 2 556 000 0000 093369.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської Області ДПС з 23.03.2011.

Протягом 2011 року позивач перебував на загальній системі оподаткування, а з 01.01.2012 по 30.09.2012 був платником єдиного податку.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 визначено наступні види діяльності: 46.49 - "оптова торгівля іншими товарами господарського призначення"; 46.90 - "неспеціалізована оптова торгівля".

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 28.03.2011 по 30.09.2012, складено акт № 367/1701-2803500598/11 від 22.02.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), а саме: позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість у строки визначені законодавством та не надав податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, листопад 2011 року та грудень 2011 року, в результаті чого донараховано податкові зобов'язання на суму 82 616 грн., в т.ч.: у жовтні 2011 року на суму - 24 854 грн., у листопаді 2011 року на суму - 23 657 грн. та у грудні 2011 року на суму - 34 105 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем 07.03.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000201701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103 780 грн., в т.ч.: 82 616 грн. основного платежу та 21 164 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обсяг виручки позивача згідно акту перевірки за період з 28.03 по 31.08.2011 склав 371 458,80 грн. та перевищив 300 000 грн., а позивач не зареєструвався сам платником податку на додану вартість та не декларував податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суди попередніх інстанцій погодились з податковим органом щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з огляду на встановлений факт перевищення останнім граничного обсягу виручки за період з 28.03 по 31.08.2011 та відсутності реєстрації ФОП ОСОБА_2 платником податку на додану вартість, а також відсутності декларування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, з огляду на наступне.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Підпунктами а), б) п. 185.1 ст. 185 зазначеного Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Суди обох інстанцій, зробивши висновок щодо правомірності нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, який ґрунтується на встановлених актом перевірки обставинах, в порушення вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не встановили на підставі яких договорів ФОП ОСОБА_2 отримані кошти в розмірі 371 458,80 грн., не дослідили доказів на підтвердження їх отримання позивачем та не встановили чи відповідають вказані операції об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, судами не досліджено питання щодо перевірки податковим органом позивача стосовно сплати останнім всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період при переведенні його в 2012 році із загальної системи оподаткування на спрощену у відповідності до вимог Указу Президента від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Таким чином, вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.