Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 р.

у справі № 808/4065/15

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними дії, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,-

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними дії, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 р. № 0005271700.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 р. змінено постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р.: доповнено резолютивну частини постанови абзацом 3 наступного змісту: "В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 р. у справі № 808/4065/15 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

У відповідності до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.02.2015 р. по 19.02.2015 р. (продовження перевірки відповідно до наказу від 13.02.2015 р. № 28), на підставі направлення від 02.01.2015 р. № 80, наказу від 23.01.2015 р. № 13, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 26.02.2015 р. № 108/08-25-17-020/НОМЕР_2 та встановлено порушення позивачем,зокрема, вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2, підпункту 177.5.1 пункту 175.5 статті 175, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в частині завищення сум витрат, що призвело до перекручення даних податкової декларації про майновий стан і доходи при визначенні сум оподатковуваного чистого доходу за 2013 рік, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 51 711,39 грн.

10.03.2015 року позивач подав до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на вказаний вище акт перевірки.

19.03.2015 року відповідачем, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято наказ № 67 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, пунктом 1 якого призначено з 20.03.2015 документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, у зв'язку з наданням платником заперечень до акту перевірки від 26.02.2015 року № 108/08-25-17-020/НОМЕР_2.

23.03.2015 року наказом ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя № 69 внесено зміни до наказу № 67 від 19.03.2015 року, в частині зміни посадової особи, якій доручено проведення позапланової перевірки позивача.

В період з 20.03.2015 року по 26.03.2015 співробітниками ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, у зв'язку з наданням платником заперечень до акту планової документальної перевірки від 26.02.2015 року № 108/08-25-17-020/НОМЕР_2, за результатами якої 02.04.2015 року складено акт перевірки № 276/08-25-17-020/НОМЕР_2.

Під час здійснення повторної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про підтвердження висновків акту № 108/08-25-17-020/НОМЕР_2 та наявність в діях позивача порушень приписів пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2, підпункту 177.5.1 пункту 175.5 статті 175, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.04.2015 р. було винесене податкове повідомлення-рішення № 0005271700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 77 576, 09 грн., з яких 51 717,39 грн. - за основним платежем та 25 858,7 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку ГУ ДФС у Запорізькій області та ДФС України прийнято рішення: № 432/14/08-01-10-04-13 від 18.06.2015 року та рішенням № 6706/99-99-10-01-03-14 від 10.07.2015 року, якими скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.

Так, сума основного платежу в розмірі 51 711, 39 грн. визначена податковим органом у зв'язку із невизнанням витрат позивача у розмірі 51 711,39 грн. по господарським операціям з придбання автотранспортних послуг у ТОВ "Капіталбуд Сервіс", ТОВ "Грейн Опт", ТОВ "В.Г.М." та ТОВ "Аквелія".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з такими контрагентами.

Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, а саме: на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Капіталбуд Сервіс" до перевірки надавались та наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки на оплату; на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Грейн Опт" надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки на оплату; на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "В.Г.М." надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки на оплату; на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аквілея" надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, рахунки на оплату.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції, якою було змінено постанову суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 р., якою було змінено постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р., у справі № 808/4065/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.