Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Бучак Н.М.,

представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

у справі № 825/2502/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгової фірми "Дайна" (далі - позивач, ТОВ ВТФ "Дайна")

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ ВТФ "Дайна" звернулось у липні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Чернігові, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 року № 0000192200 та від 01.04.2013 року № 0000022320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), та ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції замінено первинного відповідача у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Чернігові Чернігівської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні було заявлено клопотання про заміну відповідача з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на правонаступника - Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВТФ "Дайна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, результати якої оформлено актом від 19.12.2012 № 2797/22/14225518, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог, зокрема, з урахуванням врахованих заперечень: п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підр. 4 р. ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 392 253,00 гривні; п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 087 353,00 гривні; п. 1, п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку".

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: від 08.01.2013 № 0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 1 087 353,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями - 488 760,00 гривень; від 01.04.2013 № 0000022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 293 487,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Чернігівській області від 22.03.2013 № 636/10/10-215 податкове повідомлення-рішення № 0000192200 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 08.01.2013 № 0000182200 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98 766,00 гривень, в решті скаргу позивача залишено без задоволення.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У розумінні п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході розгляду справи судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з: ПП "Укрнафта-Трейд" (продавець) за договором поставки від 21.06.2011 № 97, предметом якого була поставка нафтопродуктів, зокрема, бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та ін.; ПП "Ресурс-Постач" (постачальник) за господарським договором поставки від 05.11.2010 № 6, предметом якого була поставка товару (компонент автоном. палива, компонент дизельного палива, газовий конденсат, бензин, нафта); ТОВ "Дайнова" (постачальник) за договором поставки товарів від 26.11.2010 № 261110-2НП, предметом якого була поставка товарів, зокрема, бензин марок - А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та ін.; ФОП "Шкроба В.П." (продавець) щодо придбання запчастин (двигун КАМАЗ, мост МАЗ-500, двигун ГАЗ-53, КПП ГАЗ-53, КПП МАЗ) для автомобілів, які перебувають у власності позивача та використовуються у його господарській діяльності.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених спірними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, специфікацій, заявок на відвантаження товару, видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік, податкових накладних, рахунків-фактур, накладних, акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, а також платіжних доручень. Додатково, на підтвердження факту наявності у позивача транспортних засобів, останнім надано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судами встановлено, що такі є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених правочинів та реальне здійснення спірних господарських операцій за такими.

Водночас, судами встановлено, що придбане паливо зберігалось у власних сховищах підприємства (склад ПММ 19 резервуарів, автозаправочний блок-пункт, стояк авто наливний з телескопічною трубою та ін.), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2010 року, а саме майновий комплекс (частка 1/1) за адресою вул. Лісова, 7, смт. Короп, Коропського району, Чернігівської області, що використовується позивачем в межах власної господарській діяльності.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що вказані операції належним чином відображено в бухгалтерському обліку підприємства, а придбаний за такими товар в подальшому було реалізовано ряду підприємств.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок та перевірки контрагентів позивача, які слугували однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ТОВ ВТФ "Дайна" податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що доводи та висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ ВТФ "Дайна".

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 210, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі № 825/2502/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.