Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016

у справі № 805/755/16-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (далі - позивач, ПАТ "Енергомашспецсталь")

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось у березні 2016 року до суду з позовом до СДПІ ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2016 № 0000254000/1408/10/28-03-40 та № 0000274000/1409/10/28-03-40.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 адміністративний позов задоволено повністю, вирішено питання про судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено камеральну перевірку відомостей ПАТ "Енергомашспецсталь", задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку та суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 4/28-03-40-00210602 від 06.01.2016, відповідно до якого встановлені порушення позивачем вимог: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не пов'язані з господарською діяльності підприємства, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 555 833,33 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 555 833 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 555 833,33 грн.

Не погодившись з висновками акту позивач надав заперечення № 13/162 від 28.01.2016 на акт перевірки № 4/28-03-40-00210602 від 06.01.2016.

17.02.2016 ПАТ "Енергомашспецсталь" була отримана відповідь від відповідача за № 1234/10/28-03-40 від 08.02.2016 на заперечення на акт перевірки № 4/28-03-40-00210602 від 06.01.2016 відповідно до якої, заперечення до акту перевірки залишені без задоволення, а висновки без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.02.2016: № 0000254000/1408/10/28-03-40, відповідно до якого було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року у розмірі 555 833 грн.; № 0000274000/1409/10/28-03-40, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 583,3 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання позивачем зі своїм контрагентом господарських операцій, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем операції отримання інформаційно-консультаційних послуг пов'язаних з економічною діяльністю ПАТ "Енергомашспецсталь", що унеможливлює погодження судом правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 555 833,33 грн. за податковими накладними, складеними та виданими його контрагентом від 25.11.2015 № 360, від 27.11.2015 № 390, 30.11.2015 № 435. З огляду на доведені податкові правопорушення, колегія суддів погоджує правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень рішень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, виходячи з такого.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абз.1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, що між ПАТ "Енергомашспецсталь" (замовник) та ТОВ "Агентство прогресивних бізнес-стратегій" (виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 187 від 01.09.2015, предметом якого є надання послуг інформаційно-консультаційного характеру із загального усного та письмового консультування замовника з правових питань щодо чинного законодавства України та з правового аналізу ситуацій, що виникли у ході господарської діяльності замовника з видачею рекомендацій щодо їх вирішення відповідно до чинного законодавства.

Основним видом економічної діяльності ПАТ "Енергомашспецсталь" є виробництво чавуну, сталі та феросплавів, ТОВ "Агентство прогресивних бізнес-стратегій" - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

На виконання умов договору № 187 від 01.09.2015 ТОВ "Агентство прогресивних бізнес-стратегій" надало позивачу рахунок на оплату № 1248 від 23.11.2015 на загальну суму 3 335 000,00 грн., у тому числі ПДВ 555 833,33 грн.

Фактичне надання послуг за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджується дослідженими судом першої інстанції відповідними актами надання послуг, як це і передбачено п. 1.3 вищевказаного договору, податковими накладними, платіжними дорученнями. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що вищевказані послуги були надані позивачу в електронному вигляді, що підтверджено відповідними роздруківками з електронної поштової скриньки позивача та передбачено п. 2.2 договору.

Щодо акту надання послуг № 4 від 25.11.2015 на загальну суму 1 100 000 грн., то судом першої інстанції встановлено, що предметом надання послуги є підготовка курсу лекцій з трудового законодавства.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та Краматорським міським центром зайнятості укладено договір № 052515122200001 від 22.12.2015, а 23.12.2015 укладено договір між позивачем та Державною організацію Дружківський міський центр зайнятості № 051715122300003 на професійне навчання безробітних. Позивачем до суду було надано копію наказу № 561/ов від 28.12.2015 та додаток до нього про організацію навчання безробітних, у навчальній програмі якого присутні "основи трудового законодавства".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що послуги, у вигляді наданого курсу лекцій, який, на підставі вищевказаного договору та листа позивача № 17/1377 від 15.10.2015, підготувало ТОВ "Агентство прогресивних бізнес стратегій", використовуються позивачем для теоретичного навчання та використовуються у господарській діяльності позивача для виконання договорів, укладених з вказаними центрами зайнятості.

Щодо акту надання послуг № 5 від 27.11.2015 на загальну суму 1 100 000 грн., то судом першої інстанції встановлено, що предметом надання даної послуги є надання довідки щодо скасування постанов про стягнення виконавчого збору з посиланням на норми законодавства України та судову практику.

Судом першої інстанції встановлено, що письмовий висновок та консультації, які були надані ТОВ "Агентство прогресивних бізнес стратегій", на підставі вищевказаного договору та листа позивача № 17/1370 від 13.10.2015, були використані позивачем для звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії на загальну суму 11 329 070,04 грн. За результатами судового розгляду позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, що підтверджується постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2016 у справі № 826/1272/16, яка набрала законної сили.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що письмовий висновок та консультації, які були надані ТОВ "Агентство прогресивних бізнес стратегій" були використані позивачем з метою недопущення збитків у господарській діяльності підприємства на загальну суму 11 329 070,04 грн. (постанови органу ДВС про стягнення виконавчого збору).

Щодо акту надання послуг № 6 від 30.11.2015 на загальну суму 1 135 000 грн., то судом першої інстанції встановлено, що предметом надання послуг є регулювання діяльності, пов'язаної з передачею товарів подвійного призначення згідно законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агентство прогресивних бізнес стратегій", на підставі вищевказаного договору та листа позивача № 17/1295 від 01.09.2015, було надано позивачу висновок відносно здійснення діяльності, пов'язаної з передачею товарів військового призначення та подвійного використання.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 25.05.2015 між ПАТ "Енергомашспецсталь" та акціонерним товариством "АЕМ-технології" було укладено зовнішньоекономічний контракт № АЕМт/КД/2015/028-АкАЕС на поставку товарів, які підпадають під категорію товарів подвійного використання (що використовуються в області використання атомної енергії). Предметом вказаного контракту є поставка комплектуючих та складових частин корпусу ядерного реактора, парогенераторів, компенсаторів тиску (які є товарами подвійного призначення, оскільки можуть бути використані для виробництва ядерної зброї чи ядерних вибухових пристроїв чи у інших військових цілях) для АЕС "Аккую" (Турція) з наступною поставку вказаних товарів до Російської Федерації.

Вищевказаний висновок було використано позивачем під час звернення до голови Державної Служби експортного контролю України за надання дозволу на поставку вказаних товарів.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що послуги, які полягають у наданні висновку відносно здійснення діяльності, пов'язаної з передачею товарів військового призначення та подвійного використання були використані позивачем у господарській діяльності з виконання зовнішньоекономічного контракту № АЕМт/КД/2015/028-АкАЕС від 25.05.2015.

Крім цього, судом першої інстанції правомірно було звернено увагу на те, що станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень рішень відповідачем було застосовано редакцію п. 198.3 ст. 198 ПК України, що втратила чинність.

Чинна станом на 11.02.2016 редакція вказаної норми не містила жодних посилань на визначення податкового кредиту виходячи з договірної ціни, що не є вищою від рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Також вказана норма не містила вимог щодо визначення сум кредиту у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Станом на момент прийняття спірних рішень (11.02.2016) п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що сама по собі наявність у штаті підприємства юридичного відділу не виключає можливості отримання консультаційних послуг від консалтингових компаній та не може бути підставою для виключення зі складу податкового кредиту витрат, понесених на оплату юридичних послуг. Встановлення доцільності чи недоцільності вчинення господарської операції не входить до компетенції відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 11 005,49 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 805/755/16-а - скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 у справі № 805/755/16-а - залишити в силі.

Присудити публічному акціонерному товариству "Енергомашспецсталь" за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 11 005,49 гривень.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.