Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014

у справі № 1170/2а-2811/12

за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - позивач, Кіровоградська ОДПІ)

до Фірми "Корвет" у формі приватного підприємства (далі - відповідач, ПП Фірма "Корвет")

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В серпні 2012 року Кіровоградська ОДПІ звернулась до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу ПП Фірми "Корвет" у розмірі 267 912,31 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 позов задоволено; надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 267 912,31 грн. за рахунок майна ПП Фірми "Корвет".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 267 912,31 грн., в т.ч.: 87 912,86 грн. по податку на додану вартість, 174 161,62 грн. по земельному податку та 5 837,83 грн. по податку з власників транспортних засобів.

Позивачем сформовано першу податкову вимогу 30.10.2008 за № 1/1938 на суму 2 903,06 грн., яку отримано відповідачем - 10.11.2008 та другу податкову вимогу - 10.12.2008 за № 2/2327 на суму 31 839,58 грн., яку отримано відповідачем - 18.12.2008.

18.11.2011 у справі № 1170/2а-4551/11 Кіровоградським окружним адміністративним судом винесено постанову про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 132 090,78 грн. з рахунків платника податків, про що видано виконавчий лист, на підставі чого податковим органом виставлені платіжні вимоги № 2027 від 24.01.2012, № 1972 від 17.01.2012 та № 1826 від 20.12.2011, № 2026 від 24.01.2012, № 1746 від 13.12.2011, № 1824 від 20.12.2011, № 1747 від 13.12.2011, однак всі вони були повернуті без виконання, оскільки банківські рахунки відповідача закриті.

Майно відповідача внесено до податкової застави, що підтверджено актом опису майна № 239 від 16.07.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено вжиття ним усіх можливих заходів щодо погашення відповідачем податкового боргу, однак у відповідача недостатньо коштів для погашення податкового боргу, тобто податковим органом ужито усіх заходів для погашення відповідачем податкового боргу у спосіб, інший ніж реалізація його майна, яке перебуває у податковій заставі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції не врахував обставин відсутності доказів направлення позивачем податкових повідомлень-рішень № 0007251720/0 та № 0002261720/0 на суму 2 903,06 грн. відповідачу, що свідчить про неузгодженість податкового зобов'язання та як наслідок безпідставного формування податкових вимог; у відповідача не виникло податкового боргу в сумі 2 903,06 грн., тому у позивача не вникло права на формування першої податкової вимоги та як наслідок другої податкової вимоги; відсутності доказів існування заборгованості відповідача перед бюджетом в сумі 9 033,11 грн., у зв'язку з неможливістю отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0008531520 від 17.12.2009, оскільки в корінці цього податкового повідомлення-рішення вказано суму штрафу, визначену на підставі ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), яка ще не діяла на час прийняття цього податкового повідомлення-рішення та складення його за формою, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985 (z1440-10) "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735, та яка почала діяти лише з 2011 року.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Порядок погашення податкового боргу платника податків шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, врегульовано (на момент звернення позивача з даним позовом) статтею 95 ПК України.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК України).

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з ч. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

При цьому, у відповідності до ч. 3 п. 95.3 ст. 95 ПК України рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до абз.1 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент направлення податкових вимог) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абз.2 пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 зазначеного Закону).

Згідно з пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Однак, якщо у разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається (пп. 6.2.5 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Проте судами при розгляді справи не враховано зміст та підстави направлення другої податкової вимоги. Судами не було встановлено причинний зв'язок між боргом, що був визначений в першій податковій вимозі та другій вимозі, а також їх відповідність податковим зобов'язанням позивача за 2008 рік.

Не встановлено чи визначений в другій податковій вимозі податковий борг був консолідованим, оскільки сам позивач в касаційній скарзі зазначає про сплату позивачем до моменту прийняття другої податкової вимоги суми 2903,06 грн., яка була визначена першою податковою вимогою як сума податкового боргу та враховуючи це встановити чи дотримано податковим органом підстави та порядок звернення до суду з позовними вимогами, які заявлені в даній справі.

Також суди попередніх інстанцій не дослідили обставин щодо розміру узгодженої, але не сплаченої позивачем суми грошового зобов'язання, яка набула статусу податкового боргу станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду та чи дотримано позивачем строку на стягнення такого податкового боргу, визначеного п. 102.4 ст. 102 ПК України.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.