Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Умнової О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 квітня 2016 року,

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що відповідно до укладеного договору від 18 січня 2008 року б/н відповідач отримав кредит у сумі 9 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифи Банку", складають між ним та банком договір.

Відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого у нього станом на 30 червня 2015 року утворилася заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 14 903,08 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 5 632,12 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 6 351,99 грн, заборгованості за пенею та комісією - 1 971,2 грн, штраф (фіксована частина) - 250 грн, штраф (процентна складова) - 697,77 грн.

У зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом у розмірі 14 903 грн 08 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 квітня 2016 року, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено за необґрунтованістю.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач своїми діями сприяв здійсненню несанкціонованих транзакцій іншими особами, не надано окремий розрахунок заборгованості відповідача за сумою кредитних коштів, використаних особисто ним.

Доводи касаційної скарги щодо розголошення відповідачем персональних даних, переказ коштів до повідомлення про блокування картки та наявності заборгованості за кредитом саме ОСОБА_4 до проведення некоректної операції не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 18 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено договір б/н про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифи Банку", складають між ним та банком договір.

За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою за користування кредитом 13,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Так, у період з 22 по 23 квітня 2012 року з карти ОСОБА_4 були зняті грошові кошти в сумі 5 307,5 грн.

З наданої позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" виписки за картрахунком ОСОБА_4 вбачається, що зазначені вище грошові кошти були зняті шляхом видачі готівки через АТМ.

Банківська система проінформувала відповідача ОСОБА_4 про проведені транзакції.

Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" заблокував карту, отримавши 23 квітня 2012 року заяву ОСОБА_4

З приводу заволодіння невстановленою особою грошовими коштами ОСОБА_4 звернувся з відповідною заявою до Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та за вказаною заявою внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та порушено кримінальну справу про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Судами попередніх інстанцій установлено, що кошти з рахунку ОСОБА_4 були зняті за допомогою послуги "Екстрені гроші" без використання платіжної картки. При цьому стверджуючи про обізнаність ОСОБА_4 про наявність підключеної до його картки послуги "Екстрені гроші" представник позивача не вказав, які саме умисні дії відповідача сприяли заволодінню сторонніми особами коштами за допомогою даної послуги. Також в судовому засіданні представник позивача вказував, що на даний час така послуга як "Екстренні гроші" в ПАТ КБ "Приватбанк" відсутня.

Згідно з п.п. 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (z0474-10) , відповідно до яких емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Положеннями п. 2.1.7.3 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк", що затверджені наказом від 23 серпня 2006 року № С-169 голови Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" визначено, що у випадку, якщо держатель дає згоду на проведення операцій з картами чи нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в подальшому. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються вірним введенням ПІНа чи нанесеними на карті даними.

Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією включаючи операції, що супроводжуються правильним вводом нанесених на карті даних, до моменту письмової заяви держателя про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, що не супроводжувалися авторизацією до моменту постановки карти в СТОП-ЛИСТ Платіжної системи. (п. 2.1.7.4 вищезазначених Умов та правил).

Положеннями п. 8.3 Умов та правил надання банківських послуг, що затверджені наказом голови Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 зазначено, що у випадку, якщо держатель дає згоду на проведення операцій з картами чи нанесеними на них даними поза поля його зору, він несе відповідальність за їх можливе шахрайське використання в подальшому. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа.

Таким чином встановленню підлягають обставини які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі провести платіжні операції не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 не втрачав та не сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивач не зазначив, якими нормативними документами забороняється надавати користувачем іншим особам лише дані номера своєї картки.

Так, ОСОБА_4 встановивши недійсність телефонної SIM-карти, відразу 22 квітня 2012 року зателефонував до оператора за номером "111" та повідомивши про ймовірність шахрайських дій просив заблокувати карту. 23 квітня 2014 року він звернувся з відповідною заявою до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (далі - ПрАТ "МТС Україна") в якій повідомив про блокування сім карти.

Листом від 26 квітня 2012 року ПрАТ "МТС Україна" повідомило ОСОБА_4, що сторонньою людиною була надана достатня інформація за його номером телефону для отримання дублікату SIM-карти.

Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України по справі № 6-71цс15, яка за в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (z0474-10) банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя.

Також як вбачається з виписки за рахунком, оплата товару за допомогою платіжної карти була здійснена 20 квітня 2012 року, а відображена лише 24 квітня 2012 року.

Крім того, позивачем не надано окремий розрахунок заборгованості відповідача за сумою кредитних коштів, використаних особисто ОСОБА_4

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.