Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Демяносова М.В., Умнової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 11 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № VО21GL0000000001, відповідно до якого банком було надано кредит в розмірі 56 090,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 51 000,00 доларів США на придбання нерухомості, у розмірі 5 090,00 доларів США - на оплату страхових платежів під 10,80 % річних на термін до 11 лютого 2018 року.

На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, 11 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки № VО21GL0000000001/1, за умовами якого вона відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. У цей же день такі ж договори поруки були укладені між банком та поручителями ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Крім того, позивач зазначила, що 02 квітня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № VО21GL0000000001-1/1 до кредитного договору № VО21GL0000000001 від 11 лютого 2008 року, якою встановлено новий збільшений розмір процентної ставки 14,04 % річних за користування кредитом з дати звільнення позичальника з роботи. Своєї згоди на укладення вказаної додаткової угоди вона та поручителі не надавали.

21 травня 2015 року їй стало відомо, що банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості в розмірі 51 194,84 долари США за кредитним договором.

Посилаючись на те, що внаслідок укладення між ПАТ КБ "ПриватБанк" і позичальником додаткової угоди без її згоди та згоди поручителів, якою внесено зміни до кредитного договору, зокрема, встановлено нову збільшену процентну ставку, що застосовується при звільненні позичальника з роботи, збільшився обсяг її відповідальності як поручителя, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України позивач просила визнати поруку такою, що припинена.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року, позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору поруки припиненим задоволено.

Визнано поруку за договором поруки № VO21GL0000000001/1 від 11 лютого 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_4, припиненою.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 грн 20 коп.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок зміни без згоди поручителя зобов'язання позичальника збільшився обсяг його відповідальності за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_4 та її обізнаність про зміст додаткової угоди не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 11 лютого 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № VО21GL0000000001, відповідно до якого банком було надано кредит в розмірі 56 090,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 51 000,00 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 5090,00 доларів США на оплату страхових платежів, під 10,80 % річних на термін до 11 лютого 2018 року.

На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, 11 лютого 2008 року між ОСОБА_4 і ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки № VО21GL0000000001/1, за умовами якого вона відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. У цей же день такі ж договори поруки були укладені між банком та поручителями ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Відповідно до п.п. 6.2, 6.2.1 кредитного договору банк вправі змінити процентну ставку за користування кредитом і/або нарахувати додаткову комісію у випадку припинення трудового договору, укладеного між позичальником і банком (за винятком припинення трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію; у зв'язку з переведенням на інше підприємство (за узгодженням з банком); у зв'язку зі смертю позичальника).

За змістом пункту 6.9 кредитного договору процентна ставка за даним договором підвищується до рівня, рівного розміру стандартної процентної ставки, що діє на день настання якої-небудь із умов, передбаченої п. 6.2 даного договору.

Поручитель ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору поруки поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

02 квітня 2012 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № VO21GL0000000001-1/1 до кредитного договору, за умовами якої п. 6.9 договору викладено в новій редакції: "Сторони узгодили, що при настанні однієї із умов, передбаченої п. 6.2 цього договору, розмір відсоткової ставки за користування кредитом становить розмір, що встановлений на дату звільнення позичальника наказом по банку/рішенням кредитного комітету банку для здійснення операцій споживчого кредитування фізичних осіб.

Розмір відсоткової ставки за користування кредитом 14,04 % річних, зазначений в цьому пункті договору, є чинним з дня складання (формування) позичальником в системі електронного документообігу банку обхідного листа про звільнення з роботи. Обхідний лист позичальника про звільнення з роботи з урахуванням умов цього пункту договору містить в собі інформацію про розмір щомісячного платежу за кредитом, та розмір, узгодженого згідно цього пункту договору, розміру відсоткової ставки за користування кредитом та є письмовим повідомленням позичальника про зміну розміру відсоткової ставки та розміру щомісячного платежу. Додатково про зміну розміру відсоткової ставки за користування кредитом банк за своїм вибором може здійснити шляхом направлення позичальнику SМS-повідомлення або повідомлення в системі Приват24, або лист на електронну пошту".

Зазначена додаткова угода укладена між банком та позичальником за відсутності згоди поручителя.

Зміст вказаної додаткової угоди, укладеної між банком - кредитодавцем і боржником, свідчить про збільшення процентної ставки за користування кредитом до 14,04 % річних у разі настання певних обставин, зокрема звільнення позичальника з роботи.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

З врахуванням наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі зміни умов основного зобов'язання за кредитним договором були зроблені без згоди поручителя і призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

У даній справі суди встановили, що додатковою угодою до кредитного договору внесено без згоди поручителя зміни, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що було встановлено під час судового розгляду і не спростовано кредитором.

Таким чином, є підстави вважати поруку припиненою, оскільки в додатковій угоді до кредитного договору, укладеній без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.