Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова Марія Сергіївна, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 26 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 1248, відповідно до умов якого відповідач з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Проте укладення зазначеного договору було здійснено сторонами всупереч наявного іпотечного договору від 14 грудня 2007 року № 5433, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк", та ОСОБА_7, в забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором. Оскільки позивач не надавав згоду на передачу квартири АДРЕСА_1 у наступну іпотеку, просив визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 26 червня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 1248.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення договір іпотеки від 26 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1248.

Вирішено питання про судові витрати.

У березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року вказану касаційну скаргу призначено судді-доповідачу ОСОБА_14

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_14 від 11 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2016 року № 166/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з відставкою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_14 у відповідності до Постанови Верховної Ради України № 1434-VIII від 05 липня 2016 року "Про звільнення суддів" (1434-19) , у результаті чого 09 вересня 2016 року зазначену справу передано судді-доповідачу ОСОБА_15

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року № 337/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з відставкою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_15 у відповідності до Постанови Верховної Ради України № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року "Про звільнення суддів" (1600-19) , у результаті чого 20 жовтня 2016 року зазначену справу передано судді-доповідачу Ступак О.В.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що 14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк", правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк", та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 2420, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати останньому кредит, у сумі 2 200 000 грн, зі сплатою 16, 5 % річних та кінцевим строком погашення до 14 грудня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 14 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві особистої приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_11

Вказаний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Холод Т.А. та проведено його державну реєстрацію шляхом внесення реєстраційного запису № 6234675 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та знесення реєстраційного запису № 6235609 до Державного реєстру іпотек.

На підставі п. 3.3.1 вказаного іпотечного договору від 14 грудня 2007 року ОСОБА_7, як іпотекодавець, без попередньої письмової згоди іпотекодержателя зобов'язався не відчужувати, не міняти, не передавати предмет іпотеки в найм (оренду), не встановлювати інші обтяження щодо предмета іпотеки.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 жовтня 2007 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7, визнано удаваним із моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_7 Зазначеним рішенням покупцем за договором купівлі-продажу вказаної квартири визнано ОСОБА_4, за яким також визнано право власності на квартиру. Право власності ОСОБА_7 на 1/2 частину квартири та ОСОБА_13 на 1/2 частину квартири, а також державна реєстрація їх права власності на квартиру, скасовані.

Згодом Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2014 року зобов'язано Реєстраційну службу ГУЮ у м. Києві, зокрема зареєструвати: припинення права власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, припинення обтяження в Державному реєстрі іпотек, зареєстрованого: 14 грудня 2007 року о 19 год. 11 хв. 36 сек., реєстраційний номер обтяження: 6235609, припинення обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зареєстрованого: 14 грудня 2007 року о 17 год. 46 хв. 34 сек., реєстраційний номер обтяження: 6234675. Також зобов'язано Реєстраційну службу ГУЮ у м. Києві зареєструвати право власності на казану квартиру за ОСОБА_4

В подальшому, 26 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 1248, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору позики передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва по цивільній справі № 757/25968/13-ц від 03 лютого 2014 року.

Згодом рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року також скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2014 року та винесено нову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Задовольняючи позов ПАТ "Державний ощадний банк України", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що на момент укладання між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 оспорюваного договору іпотеки від 26 червня 2014 року діяв договір іпотеки від 14 грудня 2007 року, укладений між ПАТ "Державний ощадний банк" та ОСОБА_7, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 14 грудня 2007 року № 2420, а ПАТ "Державний ощадний банк" згоди на передачу забезпеченої договором нерухомості в наступну іпотеку не надавало.

Суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.