Про визнання договорів купівлі-продажу приміщення лісопильного цеху дійсними - 28.11.2016 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Кременецької госпрозрахункової підрядної спеціалізованої орендної ремонтно-будівельної дільниці про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 31 березня 2016 року,

У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що ним були виконані всі істотні умови договорів купівлі-продажу, внесено в касу підприємства відповідну оплату за даними договорами, однак відповідач ухиляється від їх нотаріального посвідчення, внаслідок чого ОСОБА_4 не може одержати свідоцтво про право власності на лісопильний цех та нежиле приміщення з шиферною покрівлею розміром 4,0х7,40 м.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати договори купівлі-продажу дійсними з моменту їх укладення, визнати за ним право власності на приміщення лісопильного цеху, що розташоване по АДРЕСА_1 під літерою "Г" та на нежитлове приміщення з шиферною покрівлею, розміром 4,0х7,40 м, що розташоване по АДРЕСА_2 під літерою "Ж".

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 березня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано дійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу приміщення лісопильного цеху, що на викопіровці забудованого кварталу АДРЕСА_1 рахується під літерою "Г", укладений 01 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Кременецькою госпрозрахунковою підрядною спеціалізованою орендною ремонтно-будівельною дільницею.

Визнано дійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з шиферною покрівлею, розміром 4,0х7,40 м, що на викопіровці забудованого кварталу АДРЕСА_1 рахується під літерою "Ж", укладений 14 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Кременецькою госпрозрахунковою підрядною спеціалізованою орендною ремонтно-будівельною дільницею.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення лісопильного цеху, що на викопіровці забудованого кварталу АДРЕСА_1 рахується під літерою "Г".

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлового приміщення з шиферною покрівлею, розміром 4,0х7,40 м, що на викопіровці забудованого кварталу АДРЕСА_1 рахується під літерою "Ж".

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 31 березня 2016 року з урахуванням ухвали того ж суду від 26 травня 2016 року про виправлення описки, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 31 березня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не досліджено чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Крім того, судом першої інстанції неправильно встановлено правовідносини між позивачем та відповідачем. Так, Кременецька госпрозрахункова підрядна спеціалізована орендна ремонтно-будівельна дільниця (далі - Кременецька ГПСО РБД) є структурним підрозділом (немає статусу юридичної особи) Відкритого акціонерного товариства ремонтно-будівельних організацій "Тернопільрембуд" (далі - ВАТ РБО "Тернопільрембуд"), якого не було залучено до участі в справі в якості належного відповідача.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що спірне майно на балансі ВАТ РБО "Тернопільрембуд" не обліковувалось та Кременецька ГПСО РБД має всі ознаки юридичної особи, а тому є належним відповідачем у справі, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 01 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Кременецькою ГПСО РБД укладено договір купівлі-продажу приміщення лісопильного цеху, що на викопіровці забудованого кварталу АДРЕСА_1 рахується під літерою "Г".

Договірна ціна даного договору складає 870 грн. Дану суму покупець зобов'язувався внести в касу підприємства в день підписання договору.

ОСОБА_4 провів оплату за викуплене приміщення згідно з накладною від 01 червня 2000 року № 47, що підтверджується касовим ордером № 39.

14 червня 2000 року між ОСОБА_4 та Кременецькою ГПСО РБД укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з шиферною покрівлею розміром 4,0х7,40 м, що на викопіровці забудованого кварталу АДРЕСА_1 рахується під літерою "Ж".

Договірна ціна договору складає 670 грн. Дану суму покупець зобов'язувався внести в касу підприємства в день підписання договору.

ОСОБА_4 провів оплату за викуплене приміщення згідно з накладною від 14 червня 2000 року № 51, що підтверджується касовим ордером № 4.

Вищевказані договори купівлі-продажу нотаріально не посвідчені.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Статтею 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і полягає у здатності мати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону та відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, особи які створюють юридичну особу, несуть відповідальність за її зобов'язаннями, які виникли до її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Так, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що Кременецька дільниця не може бути відповідачем у даній справі, тому що не є юридичною особою, а є лише структурним підрозділом ТОВ РБО "Тернопільрембуд", а також, що не встановлено підстав для визнання договору дійсним.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ