Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання не чинити перешкоди та визнання права власності, за касаційною скаргою Громадської організації "Благополуччя Затоки" на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом та просив зобов'язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у користуванні та розпорядженні магазином площею 10, 8 кв. м по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказану будівлю.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2014 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні будівлею з літнім майданчиком під літ. "А" площею 10, 8 кв. м по АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_4, право власності на будівлю з літнім майданчиком під літ. "А" площею 10, 8 кв. м по АДРЕСА_1

У квітні 2016 року Громадська організація "Благополуччя Затоки" (далі - ГО "Благополуччя Затоки"), не погоджуючись із указаним вище рішенням суду першої інстанції, звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Зазначала, що ОСОБА_6 звернувся до організації з метою захисту своїх прав, оскільки ОСОБА_4 здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка йому не відводилась для вказаної цілі, при цьому оскаржуваним рішенням за ним визнано право власності на незавершений об'єкт будівництва.

Посилаючись на те, що за ОСОБА_4 фактично визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, якого на момент ухвалення рішення не існувало, та на те, що такими діями територіальну громаду позбавлено права на земельну ділянку та комунальні об'єкти на ній, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО "Благополуччя Затоки" на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2014 року у вказаній справі закрито.

У касаційній скарзі ГО "Благополуччя Затоки" просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою ГО "Благополуччя Затоки", апеляційний суд, дійшов до правильного висновку про те, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2014 року питання про права та обов'язки ОСОБА_6, який є членом зазначеної організації, та самої організації, не вирішувалися, належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав заявника, особи, інтереси якої представляє, та територіальної громади, не надано.

Також судом правильно зазначено й те, що спірна будівля зареєстрована у встановленому законом порядку, зазначене заочне рішення Затоківською сільською радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області не оскаржувалися та рішенням Затоківської сільської ради під спірну будівлю було виділено земельну ділянку.

З огляду на наведені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, оскільки при розгляді справи районним судом питання про права та обов'язки ГО "Благополуччя Затоки" та ОСОБА_6 не вирішувалось.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Громадської організації "Благополуччя Затоки" відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.