Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року,

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 липня 2008 року № 941/7-79 у розмірі 31 175,03 доларів США та 213 145,60 грн, яка утворилася станом на 18 січня 2016 року; стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 липня 2008 року № 935/7-80 у розмірі 948,40 грн, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням позичальником взятих за вказаними договорами зобов'язань.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 6 867,20 доларів США заборгованості за процентами та 81 919 грн 76 коп. заборгованості з пені за несвоєчасне повернення процентів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 липня 2008 року № 941/7-79, 300 грн 20 коп. заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 16 липня 2008 року № 941/7-80.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу апеляційного суду, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Судом установлено, що 16 липня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-79, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 15 тис. доларів США із сплатою за користування кредитними коштами 14 % річних, строком до 11 липня 2023 року. 10 липня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до зазначеного договору, яким встановили максимальний ліміт заборгованості, визначили графік зниження ліміту заборгованості.

16 липня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 935/09-500, за яким останній взяв на себе зобов'язання у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

16 липня 2008 року сторони також уклали договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-80 (на оплату страхових платежів), відповідно до якого ПАТ "Укрсоцбанк" надало ОСОБА_4 кредит у сумі 272 грн 46 коп. зі сплатою за користування кредитними коштами 24 % річних, строком до 11 липня 2018 року.

Згідно з п. 4.5 зазначених договорів про надання відновлювальної кредитної лінії, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Установлено, що ОСОБА_4 порушив взяті за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-79 зобов'язання, у зв'язку із чим станом на 18 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 31 175,03 доларів США та 213 145 грн 60 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 16 111,78 доларів США; заборгованість за процентами - 15 063,25 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту - 81 374 грн 30 коп.; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 131 771 грн 30 коп. Заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 941/7-80 (на оплату страхових платежів) станом на 18 січня 2016 року становить 948 грн 40 коп.

Також установлено, що останній платіж за договором № 941/7-79 відповідач ОСОБА_4 здійснив 03 вересня 2009 року (погашення процентів), за договором № 941/7-80 - також 03 вересня 2009 року.

За таких обставин та виходячи із положень п. 4.5 зазначених договорів про надання відновлювальної кредитної лінії, суд правильно вважав, що строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто 03 грудня 2009 року.

Таким чином, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 05 червня 2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся із зазначеним позовом лише 01 лютого 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач. Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою п. 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 03 грудня 2009 року не підлягали виконанню. У зв'язку з цим суд правильно стягнув на користь позивача із позичальника пеню та проценти за користування кредитом у межах строку позовної давності. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Крім того, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_5 у зв'язку із непред'явленням до нього вимог у визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк від зміненої дати виконання основного зобов'язання, а тому законно вважав припиненою поруку ОСОБА_5 Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 10 вересня 2014 року (справа № 6-28цс14), 20 квітня 2016 (справа № 6-2662цс15), 08 червня 2016 року (справа № 6-1006цс16).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що строк позовної давності (тим більше початок його перебігу з моменту першої несплати чергового платежу) взагалі не може бути застосований до заборгованості за тілом кредиту - суми, яка була отримана від банку (без нарахованих процентів) спростовуються змістом п. 4.5 укладених договорів про надання відновлювальної кредитної лінії, а також положеннями ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України.

Разом із тим, згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.