Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 25 квітня 2014 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5

Посилаючись на те, що вони вже перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2005 року по 29 жовтня 2009 року, проте подружнє життя між ними не склалося, шлюб існує формально, просив розірвати укладений між ними шлюб.

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вони з ОСОБА_4 мають двох дочок: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте ОСОБА_4 вихованням дітей не займається та самоусунувся від обов'язків щодо утримання дітей.

Посилаючись на наведене, просила суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, за її місцем проживанням та стягнути з ОСОБА_4 на свою користь аліменти на утримання дітей у розмірі по 2 500 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подання позову та до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_5 шлюбне прізвище "ОСОБА_5".

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 2 622 грн щомісячно, починаючи з 01 лютого 2016 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В іншій частині у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру та порядку сплати аліментів змінено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 01 лютого 2016 року та до досягнення повноліття.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - просить скасуватиоскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дітей та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Рішення судів в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині визначення місця проживання дітей з матір'ю, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей на даний час відсутній, а тому, із урахуванням положення ст. 161 СК України, дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2016 року в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.