Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та знання з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року,

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та знання з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та знання з реєстраційного обліку.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ФК "Народна позика" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" до ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та знання з реєстраційного обліку разом з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" - ОСОБА_10 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року повернуто до Дніпровського районного суду м. Києва для оскарження рішення суду в установленому законом порядку.

У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Народна позика" просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Повертаючи справу разом з апеляційною скаргою до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що представник позивача порушила порядок оскарження заочного рішення та не звернулася до суду із заявою про його перегляд, а одразу оскаржила заочне рішення до апеляційного суду.

Однак погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Народна позика" звернулося до суду із позовом та просило усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення та знання з реєстраційного обліку ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 з квартири № АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із заочним рішенням місцевого суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою. ЦПК України (1618-15) встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення, а також загальний порядок - апеляційне оскарження.

Так, відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 232 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про повернення справи з апеляційною скаргою, поданою позивачем, з підстав порушення порядку оскарження заочного рішення, є помилковим, суперечить чинному законодавству та перешкоджає подальшому провадженню в справі щодо існуючого спору.

З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню проте без передачі справи на розгляд до апеляційного суду, оскільки ТОВ "ФК "Народна позика" звернулося з повторною апеляційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року, яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2016 року залишена без руху.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року скасувати без передачі справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.