Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кравцова О. В., Мороз Л. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" до Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року,

У серпні 2013 року товариство з додатковою відповідальністю "Зонт" (далі - ТДВ "Зонт") звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ТУ НКЦПФР) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 286-ОД-1-Е від 29 липня 2013 року (далі - постанова від 29 липня 2013 року).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТДВ "Зонт" утворено в результаті реорганізації (шляхом перетворення) відкритого акціонерного товариства "Зонт" (далі - ВАТ "ЗОНТ"), відтак є правонаступником останнього. Водночас позивач стверджує, що правонаступництво стосується тільки майнових прав та обов'язків реорганізованої юридичної особи. З припиненням ВАТ "Зонт" зобов'язання останнього щодо подання регулярної річної інформації емітента цінних паперів теж припинились і до ТДВ "Зонт" (як правонаступника) не переходили, оскільки останній не є емітентом цінних паперів, тому на нього не поширюються вимоги законодавства щодо подання регулярної річної інформації емітента цінних паперів.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 серпня 2013 року відмовив у задоволенні позовних вимог ТДВ "Зонт".

Ухвалою від 1 квітня 2014 року Одеський апеляційний адміністративний суд залишив постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі ТДВ "Зонт", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТДВ "Зонт" створено 7 лютого 2011 року у результаті реорганізації (перетворення) ВАТ "Зонт", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено відомості відповідного змісту. За Статутом ТДВ "Зонт" ця юридична особа є правонаступником майнових прав та обов'язків припиненої юридичної особи - ВАТ "Зонт".

За постановою начальника ТУ НКЦПФР від 10 липня 2013 року № 402-ОД-1-Е стосовно ТДВ "Зонт" порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів. Суть виявлених порушень, відповідно до цієї постанови, полягає у тому що позивач всупереч статті 40 Закону України "Про цінні папері та фондовий ринок", пункту 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591 (z0097-07) (чинного станом на дату виникнення спірних відносин; далі - Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів) не розкрив регулярної річної інформації емітента цінних паперів за 2012 рік шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; не розкрив регулярної річної інформації емітента цінних паперів за 2012 рік шляхом її розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку не пізніше 30 квітня року, наступного за звітнім; не надав Одеському територіальному управлінню Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку річну інформацію емітента цінних паперів за 2012 рік, не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.

За результатами розгляду цієї справи відповідач виніс постанову від 29 липня 2013 року, відповідно до якої до ТДВ "Зонт" застосовано штрафні санкції у сумі 1700 грн. за порушення статті 40 Закону України "Про цінні папері та фондовий ринок", пункту 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів.

Суди попередніх інстанцій з цього приводу встановили, що позивач як правонаступник ВАТ "Зонт" як до, так і після припинення ВАТ "Зонт" звертався до відповідача із заявами та пакетом документів про скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Зонт". Однак в цьому йому було відмовлено на тій підставі, що надані документи не відповідають вимогам законодавства, а також у зв'язку з порушенням встановленого законодавством порядку припинення діяльності акціонерних товариств.

У зв'язку з цим суди ствердили, що оскільки позивач не скористався своїм правом на оскарження рішення відповідача щодо відмови в анулювання реєстрації випуску акцій ВАТ "Зонт", таке залишається чинним, а отже свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Зонт" не анульовано. Відтак за змістом пункту 3 глави 1 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів у такому випадку в позивача відсутні підстави для припинення обов'язку розкриття річної інформації.

Натомість позивач вважає, що після реорганізації ВАТ "Зонт" він більше не є суб'єктом відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, оскільки не є емітентом цінних паперів. Відтак позивач стверджує, що незважаючи на те, що він є правонаступником припиненого акціонерного товариства, у нього не має обов'язку щодо розкриття інформації на фондовому ринку, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач як правонаступник ВАТ "Зонт" все ж порушив вимоги статті 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", пункт 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, тому постанова від 29 липня 2013 року є правомірною.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи постанову без змін, погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки вважає необґрунтованими і передчасними з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України від 23 червня 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) (далі - Закон № 3480-IV (3480-15) ; тут - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин) цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

За частиною першою статті 2 Закону № 3480-IV фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Учасниками фондового ринку, відповідно до частини другої цієї статті, є емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об'єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

Емітентом (у розумінні цього Закону) є юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 3480-IV емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). За цією статтею до емісійних цінних паперів належать, зокрема, акції.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3480-IV акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

За частиною третьою статті 6 Закону № 3480-IV емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI "Про акціонерні товариства" (далі - Закон № 514-VI (514-17) ) акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів.

За частиною першою статті 87 Закону № 514-VI акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно з частиною другою статті 80 Закону № 514-VI акції товариства, що перетворюється, конвертуються в частки (паї) підприємницького товариства-правонаступника та розподіляються серед його учасників.

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 514-VI розподіл часток (паїв) підприємницького товариства - правонаступника відбувається із збереженням співвідношення кількості акцій, що було між акціонерами у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворилося.

Не підлягають обміну акції товариства, що перетворюється, викуплені цим товариством, які на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не анульовані відповідно до цього Закону. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з частиною шостою статті 80 Закону № 514-VI злиття, поділ або перетворення акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення акціонерного товариства та про реєстрацію підприємницького товариства-правонаступника (товариств-правонаступників).

Як встановлено у справі, позивач є правонаступником припиненого ВАТ "Зонт". Організаційно-правова форма припиненого товариства передбачає, що така юридична особа є емітентом цінних паперів - акцій, якими посвідчуються корпоративні права їхніх власників (акціонерів) у цьому товаристві. Правовий статус емітента цінних паперів передбачає, серед іншого, виконання низки обов'язків, пов'язаних з функціонуванням фондового ринку.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 3480-IV розкриття інформації на фондовому ринку здійснюється емітентами цінних паперів шляхом: розміщення її в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів; опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; подання її до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Емітенти цінних паперів зобов'язані розкривати інформацію відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Додаткові вимоги до розкриття інформації емітентами цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 1 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів емітенти цінних паперів зобов'язані розкривати регулярну річну інформацію (далі - річна інформація) у повному обсязі відповідно до вимог цього розділу. Звітним періодом для складання річної інформації є календарний рік.

За пунктом третім цієї глави обов'язок здійснювати розкриття річної інформації поширюється на осіб, які станом на 31 грудня звітного року є емітентами. Обов'язок розкриття річної інформації припиняється з дати опублікування інформації про скасування реєстрації випуску цінних паперів та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів відповідно до нормативно-правового акта Комісії, що регулює порядок скасування реєстрації випуску цінних паперів, за умови відсутності інших підстав, передбачених законодавством, для виникнення такого обов'язку.

У разі подання до Комісії документів на скасування реєстрації випусків цінних паперів у період з 1 січня до 30 квітня року, наступного за звітним, емітент розкриває річну інформацію відповідно до вимог цього Положення.

Вимоги до змісту річної декларації містились у пункті 1 глави 2 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, за яким річна інформація емітентів цінних паперів (крім емітентів облігацій місцевих позик), з-поміж іншого, включає: '…' основні відомості про емітента; інформацію про засновників та/або учасників емітента та кількість і вартість акцій (розміру часток, паїв); '…' інформацію про загальні збори акціонерів; інформацію про дивіденди; відомості про цінні папери емітента; '…' інформацію про стан корпоративного управління (для акціонерних товариств); '…' копію(ї) протоколу(ів) загальних зборів емітента, що проводились у звітному році (для акціонерних товариств) (додається до паперової форми при поданні інформації до Комісії); '…'.

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів розкриття річної інформації має здійснюватись шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії, опублікування у офіційному друкованому виданні, розміщення на сторінці в мережі Інтернет та подання до Комісії.

Розкриття річної інформації здійснюється у такі строки: розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; опублікування у офіційному друкованому виданні - у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним; подання до Комісії - не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у контексті розгляду цієї справи слід звернути увагу на те, що обов'язок щодо розкриття річної інформації покладено саме на емітента цінних паперів. Законодавство (чинне у період виникнення спірних відносин) передбачає як строки подання такої звітності, так і вимоги щодо інформації, яка підлягає розкриттю з огляду на мету правового регулювання цих відносин - забезпечення відкритості і ефективності функціонування фондового ринку. Невиконання цього обов'язку матиме наслідком настання для суб'єкта цих правовідносин юридичної відповідальності, встановленої законом.

Порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначають Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2012 року № 1470 (z1855-12) (далі - Правила № 1470 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).

Метою цих Правил є забезпечення дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавства на ринку цінних паперів, захисту прав учасників ринку цінних паперів (пункт 2 розділу І Правил № 1470 (z1855-12) ).

За правопорушення на ринку цінних паперів, зазначені у статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції, передбачені цією статтею (пункт 1 розділу XVII Правила № 1470 (z1855-12) ).

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 11 названого вище Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За пунктом 2 розділу ІІІ Правил № 1470 (z1855-12) справу про правопорушення не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю: '…' за відсутності складу правопорушення; '…'; внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, щодо якої порушено справу про правопорушення, або визнання її банкрутом; '…'.

Судячи зі встановлених в цій справі обставин, оскаржену постанову від 29 липня 2013 року прийнято стосовно ТДВ "Зонт" за неподання регулярної інформації емітента цінних паперів за 2012 рік. При цьому інформацію, за не розкриття якої до позивача застосовано штраф, стосувалась цінних паперів ВАТ "Зонт", правонаступником якого він є. Зважаючи на наведені вище положення законодавства, при вирішенні спору про те, чи правомірним є прийняття такого рішення суттєве значення має також з'ясування питання щодо правового статусу суб'єкта правопорушення як учасника фондового ринку (емітента цінних паперів станом на кінець звітного року), а відтак і про наявність у нього обов'язку щодо подання регулярної інформації відповідно до статті 40 Закону України "Про цінні папері та фондовий ринок", пункту 1 глави 7 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів (

Ці обставини, на думку колегії суддів, мали істотне значення для повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи та прийняття рішення, однак залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази і давати їм правову оцінку, а відтак встановлювати та визнавати доведеними певні обставини, яких не було встановлено в судовому рішенні.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції, згідно з частиною першою статті 220 КАС України, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Зонт" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з дати після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.