Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення від права на спадкування, визнання права власності у порядку спадкування,

об'єднаною зі справою за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання права власності у порядку спадкування, вселення,

за позовом третьої особи ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Головне управління юстиції у м. Києві, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності у порядку спадкування,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головне управління юстиції у м. Києві, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення від права на спадкування,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_5, Головне управління юстиції у м. Києві, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про усунення від права на спадкування,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом про усунення сина ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_10, визнання права власності на спадщину, що відкрилася після її смерті. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року позов ОСОБА_9 задоволено та визнано за ним право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1,. усунуто ОСОБА_5 від права спадкування за законом частки у спадщині у розмірі 1/6 частини вказаної квартири та визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/3 частину цієї квартири тобто на всю спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_10

Вказана вище квартира належала йому, спадкодавцю та ОСОБА_5 у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 - батько ОСОБА_5 помер та під час оформлення спадщини після його смерті ОСОБА_5 стало відомо про наявність зазначеного заочного рішення, яким його усунуто від спадщини після смерті матері.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, 10 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_5 подав заяву про його перегляд.

Зважаючи на те, що на момент розгляду питання про перегляд заочного рішення від 02 квітня 2009 року позивача вже не було в живих, суд у порядку ст. 37 ЦПК України до участі у справі залучив його правонаступників: матір ОСОБА_6, дружину ОСОБА_4 та дочку ОСОБА_7

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року заочне рішення Подільського районного суду від 02 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про усунення від права спадкування та визнання права власності скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Під час розгляду справи у загальному порядку, позовні вимоги про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_10 підтримала ОСОБА_4, як правонаступник після померлого ОСОБА_9

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 28 червня 2001 року відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_10, яка складалась з 1/3 частини квартири, спадкоємцями якої у рівних частках є її син ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_9

Зазначала, що син ухилявся від виконання покладених на нього обов'язків по утриманню непрацездатної матері та надання їй необхідної допомоги, піклування та утримання, тому слід вважати, що ОСОБА_9 прийняв спадщину у розмірі 1/6 частини спірної квартири.

Звертала увагу на те, що 02 липня 2002 року вона та ОСОБА_9 уклали шлюб та постійно проживали разом. Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на належну йому 1/3 частину спірної квартири, у зв'язку з чим вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Крім неї до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись також син померлого ОСОБА_11, дочка ОСОБА_7, мати ОСОБА_6, яка звернулася із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь онука ОСОБА_5

У зв'язку з наведеним, вважає, що частка ОСОБА_5 збільшилась і становить 1/6 частину квартири, а розмір часток ОСОБА_7 та її становить по 1/12 частині спірної квартири.

Посилаючись на наведене, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати, що ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_10 у вигляді 1/6 частини квартири АДРЕСА_1; усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10; визнати, що ОСОБА_9 набув право власності на 1/3 частину зазначеної квартири у порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_10; усунути ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від права на спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_9; визнати за нею право власності на 1/12 частину вищевказаної квартири у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9

У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_10 Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_10 лише він звернувся до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Батько ОСОБА_5 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 не звертався, а тому позивач вважав себе єдиним спадкоємцем на спадкове майно у розмірі на 1/3 частини квартири.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_9, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є: він - син спадкодавця, ОСОБА_6 - його мати, ОСОБА_7 - дочка та ОСОБА_4 - дружина.

ОСОБА_6 відмовилась від прийняття спадщини на його користь, спір щодо спадкового майна з ОСОБА_7 відсутній, оскільки він визнає право власності ОСОБА_7 на 1/12 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, а вона у свою чергу не заперечує його право на 1/6 частину даної квартири.

Зазначав, що ОСОБА_4 не надає правовстановлюючі документи на спірну квартиру до нотаріальної контори та решта спадкоємців позбавлені можливості оформити спадщину після смерті ОСОБА_9

Крім того, він не може оформити свідоцтво на спадщину після смерті матері ОСОБА_10, оскільки право власності на належну їй частку у квартирі було визнано за ОСОБА_9 на підставі заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року, яку останній 31 липня 2009 року подарував ОСОБА_4

Зазначав, що оскільки заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року скасовано, підстави володіння ОСОБА_4 майном відсутні.

Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_4 перешкоджає у користуванні належною йому часткою спірної квартири, змінила вхідні замки до спірної квартири і не пускає його до квартири, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним право власності на 1/6 частину спірної квартири у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9 витребувати у ОСОБА_4 на свою користь 1/3 частину квартири.

У квітні 2013 року ОСОБА_12 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею права власності на 1/8 частину спірної квартири після смерті батька ОСОБА_9 з тих підстав, що у позасудовому порядку спадщину після смерті батька не має змоги оформити внаслідок вказаного вище спору, та визнати недійсним договір дарування від 31 липня 2009 року частини квартири, на підставі якого ОСОБА_4 отримала у дар 1/3 частину спірної квартири, обґрунтовуючи вимогу тим, що остання стала власником 1/3 частини квартири незаконно.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року позов ОСОБА_7 об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_5

Ухвалою цього ж суду від 04 червня 2013 року об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_4

У межах даного провадження 05 липня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, Головне управління юстиції у м. Києві, Подільський районний відділ ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві про усунення від права на спадкування після смерті обох батьків, та 11 вересня 2013 року до ОСОБА_7 із зустрічним позовом про усунення її від права на спадкування після смерті батька, обґрунтовуючи зустрічні позови ухиленням спадкоємцями від виконання обов'язку забезпечувати підтримку та допомогу хворим та непрацездатним батькам.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року вказані зустрічні позови об'єднано з позовами ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, таким що прийняв спадщину у виді 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10

У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено.

Позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матері ОСОБА_10

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батька ОСОБА_9

Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, яку вона набула на підставі договору дарування 1/3 частини цієї квартири, укладеного 31 липня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_2.

Виселено ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

У задоволенні решти позову ОСОБА_5 відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її батька ОСОБА_9

У задоволенні решти позову ОСОБА_7 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 25 червня 2014 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності у порядку спадкування після ОСОБА_9; ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про витребування майна, визнання права власності у порядку спадкування після ОСОБА_9; ОСОБА_7 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Головне управління юстиції у м. Києві, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності у порядку спадкування після ОСОБА_9 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення судів попередніх інстанцій, а саме, щодо: визнання ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, таким що прийняв спадщину у виді 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10; визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті 28 червня 2001 року його матері ОСОБА_10; усунення перешкод ОСОБА_5 у користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_2; виселення ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення; відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 та усунення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 від права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 залишено без змін.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_8, Подільський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в частині позовних вимог про усунення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від права на спадкування закрито.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її чоловіка ОСОБА_9

У задоволенні решти позову відмовлено.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батька ОСОБА_9

Витребувано у ОСОБА_4 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 на користь власника ОСОБА_5

Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано договір дарування, укладений 31 липня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, недійсним в частині дарування 1/6 частини квартири № 62 квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її батька ОСОБА_9

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволені її позовних вимог, задоволенні позовних вимог про витребування з її власності 1/3 частини квартири, задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, а також змінити чи ухвалити нове рішення, яким задовольнити решту її позовних вимог, відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на 1/3 частину спірної квартири та витребування з її власності 1/3 частини вказаної квартири, відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 31 липня 2009 року, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Рішення судів в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи судові рішення в оскаржуваній частині суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з наступного.

Судами було встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_2 належала в рівних частках на праві власності сім'ї ОСОБА_5: ОСОБА_9 - батьку, ОСОБА_10 - матері, ОСОБА_5 - сину на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 січня 1998 року.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року на підставі якого ОСОБА_5 усунуто від права спадкування за законом частки квартири після смерті матері, а за ОСОБА_9 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, тобто на всю спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_10, було скасовано ухвалою цього ж суду від 30 липня 2012 року.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_9 після смерті дружини фактично прийняв спадщину у вигляді 1/6 частини квартири, а тому за життя міг розпорядитися лише вказаною частиною, а не 1/3 частиною, яка належала за життя ОСОБА_10, та із урахуванням того, що на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року, яке вступило в закону силу, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матері ОСОБА_10, відтак є підстави для визнання договору дарування недійсним в частині дарування 1/6 частин квартири АДРЕСА_2 та витребування у ОСОБА_4 на підставі ст. 388 ЦК України вказаної частини квартири.

Після смерті ОСОБА_9 залишилась спадщина у вигляді 1/3 частини спірної квартири. Спадкоємцями першої черги за законом після нього є: син ОСОБА_5, мати ОСОБА_6, яка відмовилась від своєї частки на користь ОСОБА_5, тому він успадкував 1/6 частини квартири, дочка ОСОБА_7 та ОСОБА_4В, які успадкували по 1/12 частини квартири, тому розмір часток успадкованого майна після смерті ОСОБА_9 визначено правильно.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.