711/3776/15-ц Про усунення перешкод у спілкуванні, визначення способу участі у вихованні дитини - 23.11.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування м. Черкаси, про усунення перешкод у спілкуванні, визначення способу участі у вихованні дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась донька ОСОБА_5, після чого відповідач відмовилась жити з ним та обмежила його спілкування з дитиною.

Зазначав, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 грудня 2011 року шлюб між ними був розірваний, після цього відповідач ще більше обмежила його спілкування з дитиною.

У квітні 2014 року він втратив останню можливість спілкуватись з дитиною навіть у дитячому садочку, оскільки ОСОБА_4 забрала доньку з дитячого садочка, у зв'язку із чим він звернувся до органу опіки та піклування м. Черкаси з заявою про порушення права дитини на безперешкодне спілкування з батьком та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04 червня 2014 року № 553 було визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька з дитиною та зазначено час для систематичних зустрічей без присутності матері, проте незважаючи на це, відповідач не надавала йому можливості побачити дитину.

Позивач також вказував, що знову звернувся до органів опіки та піклування м. Черкаси з відповідною заявою, після чого відповідач обіцяла більше не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною, однак в подальшому вона знову стала переховуватись, не відповідати на телефонні дзвінки та не відчиняла двері квартири за місцем проживання.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання можливостей для спілкування з дитиною; визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: перші та треті вихідні місяця з 17.00 год. п'ятниці (забирає дитину із дитячого навчального дошкільного закладу) до 15.00 години неділі, два тижні влітку під час відпустки батька, новорічні свята - з 10.00 години 31 грудня (останній день грудня) до 17.00 год. 5 січня - без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання можливостей для спілкування з дитиною.

Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні, а саме: перші та треті вихідні місяця (з 17:00 год. у п'ятницю забирає дитину із дитячого навчального дошкільного закладу до 15:00 год. неділі); два тижні влітку під час відпустки батька; новорічні свята (31 грудня з 10:00 год. до 17:00 год. 05 січня - без присутності матері дитини ОСОБА_4.) та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Часткового задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позовних вимог.

При цьому, судами взято до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини від 18 листопада 2015 року № 14/24, яке було прийняте за дорученням суду, та яким визначено спосіб та форму участі батька, який проживає окремо від дитини, з урахуванням інтересів самої дитини.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судами надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено, що 14 квітня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дитина - донька ОСОБА_5.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 грудня 2011 року шлюб між сторонами розірвано.

З 2013 року ОСОБА_3 проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народилася донька ОСОБА_8.

Також судами встановлено, що ОСОБА_4 чинить ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5, посилаючись на різні обставини: хворобу дитини, своє захворювання, стан його алкогольного сп'яніння, тощо.

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звертався до органу опіки та піклування м. Черкаси з заявою про порушення права дитини на безперешкодне спілкування з батьком та визначення способу участі у вихованні та спілкування з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету від 04 червня 2014 року № 553 "Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_5", батькові визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5, щонеділі з 10-00 до 13-30, без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

За заявою матері дитини, комісія з питань захисту прав дитини 15 липня 2015 року повторно розглянула питання про визначення способу участі батька у вихованні дитини та ухвалила рішення залишити в силі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 4 червня 2014 року № 553.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Черкаської міської ради від 18 листопада 2015 року № 14/24 батькові ОСОБА_5 визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, перші та треті вихідні місяця з 17:00 п'ятниці (забирає дитину із дитячого навчального дошкільного закладу) до 15:00 неділі; два тижні влітку під час відпустки батька; новорічні свята, без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Після прийняття органом опіки та піклування м. Черкаси рішення про визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні доньки, відповідач продовжувала чинити перешкоди у зустрічах батька з дитиною та не відповідала на його телефонні дзвінки, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до служби у справах дітей та правоохоронних органів.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (995_384) , як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст. 15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкод тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкування з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, врахувавши інтереси дитини та встановивши, що відповідач чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2016 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2016 року залишити без змін.