Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права на проживання і користування житловим будинком, вселення; за позовом ОСОБА_7 до Самбірської міської ради Львівської області, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок, за касаційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 5 листопада 2015 року,

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Самбірською міською радою Львівської області 10 травня 2012 року, вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який було у 1975 році збудовано батьками сторін. Зі згоди батьків ОСОБА_7 у 1983 році був зареєстрований у вказаному будинку, де проживав до 2001 року. Посилаючись на те, що ОСОБА_7 не проживає у належному їй житловому будинку без поважних причин понад встановлений законом строк, що перешкоджає їй у користуванні та розпорядженні майном, позивач просила визнати його таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1, усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядженні цим будинком та скасувати його реєстрацію у цьому будинку.

У квітні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому посилався на те, що у 1983 року зі згоди батьків був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1. Після смерті матері у 1993 році його сестра ОСОБА_6 у вказаному будинку не проживала, не здійснювала управління спадковим майном та не брала жодної участі в його утриманні. Після смерті батька у 2004 році відповідач почала чинити йому перешкоди у користуванні житловим будинком, але він продовжував проживати в ньому та вести домашнє господарство. Посилаючись на те, що вказаний будинок є єдиним його місцем проживання, а дії відповідача порушують його право на житло, ОСОБА_7 просив визнати за ним право на проживання і користування житловим будинком АДРЕСА_1 та вселити його у цей будинок.

У травні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом, у якому зазначав, що будинок АДРЕСА_1 було збудовано батьками у 1975 році, але в експлуатацію зданий не був. Під час проживання у будинку він з батьками вів спільне господарство, вони мали спільний бюджет, доглядали худобу та обробляли земельну ділянку. Після смерті матері у 1993 році батько ОСОБА_9, він та його сестра ОСОБА_10 залишились проживати у спадковому будинку. Таким чином, він фактично прийняв спадщину та успадкував 1/6 частини цього будинку. Сестра ОСОБА_6 проживала у Росії та прибула в Україну тільки 30 травня 1994 року, тому не прийняла спадщину на час смерті матері. Після смерті їх батька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на належне йому майно. На час смерті батька він постійно проживав та був зареєстрований у спадковому будинку, що свідчить про прийняття ним спадщини після смерті батька у розмірі 1/3 частини. Як йому стало відомо, 19 квітня 2012 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 182, відповідно до якого на ОСОБА_6 оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 із господарськими спорудами, а 10 травня 2012 року - видано свідоцтво про право власності на житловий будинок. Посилаючись на вказані обставини, а також те, що виконавчий комітет міської ради станом на квітень 2012 року не мав повноважень оформлювати право власності на об'єкти нерухомого майна, із урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_7 просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 19 квітня 2012 року № 182, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане ОСОБА_6 Самборською міською радою Львівської області 10 травня 2012 року, скасувати реєстрацію права власності за нею на вказане нерухоме майно; визнати за ним право забудовника 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на 1/2 ідеальної частини цього нерухомого майна, як спадкоємця за законом після смерті матері ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ним право власності на 1/2 ідеальної частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0582 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 березня 2015 року вищезазначені позови було об'єднано в одне провадження.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_7 з реєстраційного обліку за цією адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову та позову ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 5 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_6, вирішення питання про розподіл судових витрат, відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання права на проживання і користування житловим будинком, вселення та у позові ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 19 квітня 2012 року № 182, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виданого 10 травня 2012 року Самбірською міською радою Львівської області, скасування реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов та позов ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7 право на проживання та користування житловим будинком АДРЕСА_1 та вселено його у цей будинок. Визнано частково незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 19 квітня 2012 року № 182 в частині оформлення за ОСОБА_6 права власності на 1/8 частини індивідуального житлового будинку, літню кухню та сарай по АДРЕСА_1. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Самбірською міською радою Львівської області 10 травня 2012 року в частині оформлення за ОСОБА_6 права власності на 1/8 частини будинку АДРЕСА_1. Скасовано рішення від 10 травня 2012 року за реєстраційним № 12880867 про державну реєстрацію Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації права власності ОСОБА_6 на 1/8 частини будинку АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_7 у поданій до суду касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення його позову.

У поданій до суду касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Указані вимоги апеляційним судом не дотримано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та задовольняючи частково вимоги за позовами ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції виходив із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що будинок АДРЕСА_1 в силу положень ст. 22 КпШС України був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла не залишивши заповіту. Після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частини зазначеного житлового будинку та на грошові заощадження в Ощадбанку. Після смерті ОСОБА_11 спадкоємцями за законом 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є чоловік ОСОБА_9 та діти: ОСОБА_10, ОСОБА_7, а також ОСОБА_6 Виходячи із цього суд визнав, що частка кожного спадкоємця у спадковому майні, у тому числі ОСОБА_7, становила 1/8 частини.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до п. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд, у порушення вимог статей 10, 212, 303 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин у справі, належним чином не перевірив та не надав оцінки тому, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 грудня 2010 року (а. с. 259-267, т. 1), рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 лютого 2012 року (а. с. 268-271, т. 1) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10, треті особи: Самбірська державна нотаріальна контора, ОСОБА_13, ОСОБА_14, про визнання права власності на спадкове майно, визнання в порядку спадкування права забудовника жилого будинку і господарських споруд та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Самбірська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, було встановлено, що після смерті матері ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ніхто з дітей спадщину не прийняв, єдиним спадкоємцем був її чоловік ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті спадщину прийняла лише ОСОБА_6

Вищезазначені обставини в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягали доказуванню під час розгляду цієї справи.

З урахуванням цього апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_7 успадкував 1/8 частини спірного житлового будинку після смерті матері ОСОБА_11 та виходячи із цього суд помилково вирішив питання про скасування свідоцтва про право власності на 1/8 частини житлового будинку за ОСОБА_6

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 5 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.