Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кравцова О. В., Мороз Л. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області до Комунального підприємства "Житловик" про зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року,

У листопаді 2012 року Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області (далі - ДФІ в Івано-Франківській області) звернулась до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Житловик" (далі - КП "Житловик") про зобов'язання відповідача виконати пункт 6 вимоги № 09-06-14-14/3594 від 04 травня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Житловик" за період з 01 жовтня 2010 року по завершений звітній період 2012 року ДФІ в Івано-Франківській області складено акт ревізії № 06-21/05 від 26 квітня 2012 року, внаслідок чого позивачем сформовано вимогу стосовно усунення виявлених в діяльності КП "Житловик" порушень фінансово-бюджетної дисципліни.

Пункт 6 спірної вимоги був прийнятий на підставі висновків ДФІ в Івано-Франківській області про завищення вартості цементу отриманого КП "Житловик" у 2011 році на суму 6406,15 грн., внаслідок чого підприємству завдано збитки.

Підставою сформування контролюючим органом вимоги № 09-06-14-14/3594 в частині пункту 6 слугувало порушення вимог статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", яке зумовлено придбанням впродовж жовтня 2010 року по березень 2012 року без проведення процедури закупівель паливно-мастильних матеріалів та цементу на загальну суму 370356,18 гривень.

Вважаючи, що пункт 6 вимоги № 09-06-14-14/3594 від 04 травня 2012 року є законним та виправданим у правовому сенсі за наявності усіх перелічених порушень фінансово-господарської діяльності відповідача, ДФІ в Івано-Франківській області звернулась до суду з вимогою про зобов'язання КП "Житловик" його виконати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Зобов'язано КП "Житловик" виконати пункт 6 обов'язкових вимог ДФІ в Івано-Франківській області № 09-06-14-14/3594 від 04 травня 2012 року "Про усунення порушень, виявлених ревізією".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року скасовано, та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі суб'єкт владних повноважень, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень на проведення ревізії № 144, № 145 від 27 лютого 2012 року та № 170 від 05 квітня 2012 року посадовими особами ДФІ в Івано-Франківській області здійснено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП "Житловик" за період з 01 жовтня 2010 року по завершений звітній період 2012 року, внаслідок проведення якої складено акт № 06-21/05 від 26 квітня 2012 року.

На підставі висновків вищевказаного акту 04 травня 2012 року позивачем сформовано вимогу № 09-06-14-14/3594 про усунення фінансових порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності КП "Житловик", яка розглядається в частині пункту 6, у відповідності до якого від відповідача вимагається провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування збитків у сумі 6406,15 грн., а в іншому випадку стягнути з винних осіб, у порядку та розмірах встановлених статтями 130- 136 Кодексу законів про працю України.

У відповідності до викладеного в акті ревізії, підставою прийняття вимоги в частині пункту 6 слугувало встановлення ревізією порушення вимог статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", яке полягає у придбанні впродовж жовтня 2010 року по березень 2012 року без проведення процедури закупівель паливно-мастильних матеріалів та цементу на загальну суму 370356,18 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що завищення вартості цементу отриманого КП "Житловик" у 2011 році на суму 6406,15 грн. (з ПДВ) призвело до заподіяння підприємству матеріальної шкоди.

Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову дійшов висновку про відсутність підстав для виконання відповідачем пункту 6 вимоги № 09-06-14-14/3594 від 04 травня 2012 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС України).

Із аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правовий характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що даний позов заявлено до підконтрольної установи КП "Житловик" щодо якої здійснено перевірку.

Аналізуючи зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про те, що вимоги органу державного фінансового контролю у цій справі заявлені з метою відшкодування збитків, завданих державі та підконтрольній установі внаслідок дій іншого суб'єкта господарювання. Так, заявник у позові вказує на виявлені збитки та їх розмір.

Відшкодування шкоди є формою цивільно-правової відповідальності та інститутом цивільного права, а позивач, хоча і є суб'єктом владних повноважень, але у даних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій у відношенні відповідача.

Отже, питання відшкодування матеріальної шкоди (збитків), яка, на думку позивача, завдана державі діями юридичної особи (не суб'єкта владних повноважень та підконтрольної позивачу організації), носить приватноправовий зміст, а тому не може розглядатись та вирішуватись у порядку адміністративного судочинства.

Відтак, спірні правовідносини не підпадають під дію пункту 5 частини другої статті 17 КАС України, адже позивач у цих правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій відносно відповідача.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанцій, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими КАС України (2747-15) .

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення судів як першої так і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає