Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Демяносова М.В., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт", за участю військової прокуратури Харківського гарнізону Центрального регіону України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт" (далі - ДП МОУ "Харківське УНР") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що з 11 травня 2000 року по 15 листопада 2013 року він працював начальником ДП МОУ "Харківське УНР". 10 вересня 2013 року його було звільнено з роботи у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Посилаючись на те, що звільнення було проведено всупереч вимогам трудового законодавства, оскільки на момент звільнення він знаходився на лікуванні, про існування наказу про звільнення йому стало відомо 15 листопада 2013 року і до цього часу він продовжував працювати та виконував обов'язки начальника ДП МОУ "Харківське УНР", ОСОБА_6, уточнивши позовні вимоги, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Після передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції позивач уточнив вимоги та просив поновити його на посаді, стягнути із ДП МОУ "Харківське УНР" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 16 листопада 2013 року до дня поновлення на роботі, стягнути із відповідачів солідарно відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Останнім рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення із наведенням інших підстав відмови у позові.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року рішення апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2015 року скасовано, позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_6 на посаді начальника Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт".

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківське управління начальника робіт" на користь ОСОБА_6, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 071 грн 35 коп. та на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права

Судами встановлено, що наказом Міністра оборони України від 19 липня 2003 року № 222 ОСОБА_6 було призначено на посаду начальника ДП МОУ "Харківське УНР" з дня, визначеного у контракті.

19 липня 2003 року із позивачем було укладено контракт на строк дії із 19 липня 2003 року по 18 липня 2004 року. За змістом п. 5.6. контракту, за два місяці до закінчення терміну його дії контракт може бути за згодою сторін продовжено або укладено на новий термін.

Наказом Міністра оборони України від 10 вересня 2013 року № 34-ДП ОСОБА_6 звільнено з посади начальника ДП МОУ "Харківське УНР" у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Доказів про вручення позивачу копії наказу про звільнення за адресами, які вказані у контракті: домашньою та/або за адресою підприємства, у матеріалах справи немає.

ОСОБА_6 фактично працював на підприємстві до 15 листопада 2013 року та не був відсторонений від роботи. Особа, що була призначена тимчасово виконуючим обов'язки начальника ДП МОУ "Харківське УНР" тим же наказом, що й звільнено ОСОБА_6 (№ 34-ДП від 10 вересня 2013 року) до виконання своїх обов'язків в призначений строк не приступила.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Зміст ст. 233 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що перебіг місячного строку позовної давності за вимогою про поновлення на роботі починається із дня вручення копії наказу про звільнення, а не з дня його направлення або оголошення його змісту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача з посади начальника ДП МОУ "Харківське УНР" відбулося з порушенням норм діючого законодавства. При цьому, суди вірно керувалися нормами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, якими передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд з дотриманням положень ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними правовими висновками, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи недопустимо.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.