Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кравцова О. В., Мороз Л. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року,

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗК", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України (далі - ДРС України, відповідач 1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О. (далі - Державний реєстратор, відповідач 2) з вимогами:

визнати протиправними дії Державного реєстратора щодо винесення рішення від 11 липня 2013 року № 3865715 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

скасувати рішення Державного реєстратора від 11 липня 2013 року № 3865715 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язати ДРС України прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "ДПЗК" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20, про що внести запис про державну реєстрацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

зобов'язати ДРС України повідомити Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області про прийняте рішення про державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "ДПЗК" на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20, про що внести запис про державну реєстрацію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення від 11 липня 2013 року № 3865715 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято за відсутності для цього вагомих підстав, що є порушенням прав та законних інтересів позивача.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 2 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, позов ПАТ "ДПЗК" задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Державного реєстратора щодо винесення рішення від 11 липня 2013 року № 3865715 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Скасував рішення Державного реєстратора від 11 липня 2013 року № 3865715 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язав Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 17,20 грн. на користь ПАТ "ДПЗК" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків ДРС України.

У решті позовних вимог відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині, у якій відмовлено в задоволенні позовних вимог, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (764-2010-п) (далі - Постанова № 764).

Відповідно до пункту 5 Постанови № 764 (764-2010-п) статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідується, зокрема шляхом передачі цілісного майнового комплексу дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20. За абзацом 2 пункту 3 Постанови № 764 (764-2010-п) Кабінет Міністрів України зобов'язав ДАК "Хліб України" у шестимісячний строк здійснити заходи з ліквідації дочірніх підприємств та подати на затвердження Міністерству аграрної політики та продовольства їх ліквідаційні баланси та акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів відповідних підприємств.

Наказом ДАК "Хліб України" (пункт 4.6 наказу) від 25 жовтня 2010 року № 139 "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" голову ліквідаційної комісії зобов'язано скласти акт приймання-передачі, подати його Міністерству аграрної політики на затвердження та забезпечити здійснення заходів з передачі цілісного майнового комплексу до державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (комісію створено та наділено повноваженнями у відповідності до вимог статті 105 Цивільного кодексу України).

На виконання Постанови № 764 (764-2010-п) (в редакції від 11 серпня 2010 року) ліквідаційна комісія дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів" в особі її голови та державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі її керівника підписали акт приймання-передачі № 13 від 20 січня 2011 року, за яким цілісний майновий комплекс (далі - ЦМК) ДП ДАК "Хліб України" "Одеський комбінат хлібопродуктів", що знадиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20.

У відповідності з Постановою № 764 (764-2010-п) зазначений акт приймання-передачі від 20 січня 2011 року затвердило Міністерство аграрної політики України.

За пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства Кабінет Міністрів України постановою від 6 червня 2011 року № 593 (593-2011-п) (далі - Постанова № 593) вирішив перетворити державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про що вніс відповідні зміни до Постанови № 764 (764-2010-п) .

На виконання Постанови № 593 (593-2011-п) та пункту 4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 липня 2011 року № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" голова та члени комісії з реорганізації ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а також голова Правління ПАТ "ДПЗК" підписали акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 18 листопада 2011 року (далі - акт приймання-передачі від 18 листопада 2011 року). За цим актом ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало ПАТ "ДПЗК" майновий комплекс ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до додатків, які є невід'ємною частиною цього акта. Акт приймання-передачі від 18 листопада 2011 року затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України.

19 червня 2013 року ПАТ "ДПЗК" подало Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на єдиний майновий комплекс, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20. Того ж дня цю заяву було зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав та нерухоме майна за реєстраційним номером 1665519, що підтверджується карткою прийому заяви № 3297201.

Відповідно до Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 607/5 від 2 квітня 2013 року (z0534-13) , заяву позивача про державну реєстрацію з усіма доданими документами було передано на розгляд до Державної реєстраційної служби України.

За наслідками розгляду заяви Державний реєстратор виніс рішення від 11 липня 2013 року № 3865715 (далі - рішення від 11 липня 2013 року), за яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на ЦМК за вказаною вище адресою. Таке рішення відповідач 2 прийняв відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) (далі - Порядок № 703), з підстав подання позивачем документів для державної реєстрації права власності не дають можливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не погоджуючись із вказаним вище рішенням від 11 липня 2013 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до ПАТ "ДПЗК" від 18 листопада 2011 року є актом приймання-передачі об'єкта нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, а наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 325 від 7 липня 2011 року є рішенням про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, прийняте уповноваженим органом управління такої юридичної особи в розумінні пункту 50 Порядку. Відтак позивач правомірно набув право власності на ЦМК, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20, і який був внесений до статутного капіталу позивача у відповідності із положеннями цивільного законодавства. Для державної реєстрації своїх прав позивач подав Державному реєстратору усі необхідні документи, тому відмова останнього у здійсненні такої реєстрації є, на думку суду, необґрунтованою. Водночас щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 прийняти рішення про державну реєстрацію права приватної власності ПАТ "ДПЗК" на нерухоме майно (ЦМК, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 20) то в цій частині суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією органу державної реєстрації.

Таку позицію підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає правильними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).

За статтею 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 18 Закону № 1952-IV свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками). Частиною 2 цієї статті передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Перелік підстав для здійснення державної реєстрації прав передбачено у частині першій статті 19 Закону № 1952-IV, за якою державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону: 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

У статті 24 Закону № 1952-IV передбачено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Однією з таких підстав є те, що "подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують" (пункт 4).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) , документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку.

Згідно з пунктом 42 Порядку державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 50 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи. У разі коли внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав рішення про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, прийняте уповноваженим органом управління такої юридичної особи.

У справі встановлено, що для здійснення державної реєстрації речових прав на ЦМК (що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 20) позивач надав органу державної реєстрації повний перелік необхідних документів, проте йому було відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, а саме: "подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують". З огляду на встановлені у цій справі обставини колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржене рішення від 11 липня 2013 року не відповідає критеріям, переліченим у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відтак їхній висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є правильним.

Стосовно доводів позивача про недостатність вжитих судом заходів для захисту відновлення його порушених прав, то на думку колегії суддів суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що прийняття рішення стосовно реєстрації речових прав є виключною компетенцією повноважного органу державної реєстрації, до якого позивач має право повторно звернутися, надавши повний пакет документів, необхідних для вчинення певної реєстраційної дії.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223- 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.