Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Леванчука А.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року,

У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк"), та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав йому кредитні кошти у розмірі 220 000 доларів США під 12,30 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 12 листопада 2022 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором, між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_7 був укладений договір поруки від 13 листопада 2007 року, згідно з яким вона прийняла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6, які виникають з умов кредитного договору.

Проте відповідачі порушили умови повернення платежів, у результаті чого станом на 07 травня 2012 року утворилася заборгованість за договором кредиту в розмірі 2 194 661,52 грн.

30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань TOB "Український промисловий банк" на користь ПAT "Дельта Банк".

На підставі викладеного та з наведених у позовній заяві підстав банк звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 490/ФКВІП-07 в сумі 2 194 661 грн 52 коп., яка складається із: 1 572 223 грн 68 коп. - заборгованість за кредитом; 561 271 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками та 61 165 грн 98 коп. - комісія.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609 грн 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609 грн 50 коп.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позичальник, відповідач ОСОБА_6, та поручитель, відповідач ОСОБА_7, не виконали взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому права позивача були порушені і відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 191 661,52 грн, в тому числі: за тілом кредиту - 1 572 223,68 грн, за відсотками за користування кредитом - 56 1271,86 грн, комісії, передбаченої договором - 61 165,98 грн.

Також суди дійшли висновку, що позивач, ПАТ "Дельта Банк", надав належні та допустимі докази заміни кредитора, тому на підставі договору від 30 червня 2010 року до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, що виникло з договору про надання кредиту та договору поруки, які укладені з відповідачами. Законом не передбачено, що у випадку неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора зобов'язання за кредитним договором припиняється. Підстав для невиконання кредитних зобов'язань новому кредитору, передбачених ч. 2 ст. 517 ЦК України у даному випадку немає.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 13 листопада 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 490/ФКВІП-07, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_6 грошові кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 220 000 доларів США, строком користування з 13 листопада 2007 року по 12 листопада 2022 року, зі сплатою процентної ставки у розмірі 12,30 % річних за весь час фактичного користування кредитом.

Позивач умови кредитного договору виконав та надав відповідачу кошти, які зазначені в кредитному договорі, що підтверджується копією квитанції на видачу готівки від 20 листопада 2007 року № 13434 на суму 220 000 доларів США, еквівалент у гривнях 1 111 000 гривень. У зазначеній квитанції отримувачем коштів зазначений ОСОБА_6, який підписав зазначену квитанцію.

На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 490/ФКВІП-07, між ТОВ "Український промисловий банк" з одного боку та ОСОБА_7 з іншого боку, 13 листопада 2007 року було укладено договір поруки № 490/ZФПОР-07, відповідно до якого ОСОБА_7 виступила поручителем та поручилася відповідати за виконання ОСОБА_6 умов вказаного кредитного договору. Зі змістом, умовами та правовими наслідками зазначеного кредитного договору відповідачка ОСОБА_7 була ознайомлена та згодна, про що свідчить її підпис на договорі поруки.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору наданий ОСОБА_6 кредит забезпечується іпотекою квартири АДРЕСА_1, яка належить у рівних долях відповідачам на праві приватної власності.

30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Український промисловий банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань товариством на користь ПАТ "Дельта Банк". Вказаний договір 30 червня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2258.

Відповідно до п. 4.1. вказаного вище договору, в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ "Український промисловий банк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед НБУ, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Український промисловий банк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Відповідно до положень ст. 516 ЦК України відступлення ТОВ "Український промисловий банк" прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до ПАТ "Дельта Банк" не вимагає отримання згоди боржників. Права вимоги оцінено за справедливою вартістю на підставі договору № 20/04, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-оціночна компанія" 20 квітня 2010 року та договору на проведення рецензування, укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будфінанс-Консалт" 12 травня 2010 року.

Згідно з п. 4.2. договору внаслідок передачі ТОВ "Український промисловий банк" ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ "Український промисловий банк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно з п. 4.3. договору ПАТ "Дельта Банк" у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п.п. 1.7., 4.1. цього договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент передачі договорів.

Пунктом 1.7. договору визначено значення кредитні та забезпечувальні договори та встановлено, що кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені ТОВ "Український промисловий банк" з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання ТОВ "Український промисловий банк" кредитних зобов'язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього договору. Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений в додатку № 2 до цього договору.

Надану суму кредиту ОСОБА_6 повинен був повернути у встановлені п. 1.11. кредитного договору строки, яким встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з укладанням цього договору, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які виникають у зв'язку з укладанням цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.4. кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш, як 1 222,22 дол. США по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Дозволяється дострокове повне або часткове повернення кредиту. У випадку внесення позичальником коштів на повернення заборгованості за кредитом у сумі, що перевищує розмір щомісячного платежу по кредиту, надлишкова сума коштів, після виконання п. 2.9. та п. 4.2.2. цього договору, зараховується в рахунок повернення кредиту.

Згідно з п. 5.2. договору у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним, комісій та інших платежів за цим договором, банк має право вимагати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості.

У випадку порушення позичальником своїх обов'язків, передбачених цим договором (крім тих, що зазначені в п. 5.2. цього договору), банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 0,5 % від суми кредиту за кожен випадок такого порушення.

Згідно з п. 6.2. договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги від банку (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання порушення позичальником строків платежів за договором, невиконання обов'язків по сплаті чергових платежів та інші порушення.

Пунктом 1 договору поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 490/ФКВІП-07, за яким останній зобов'язався до 12 листопада 2022 року повернути кредит у розмірі 220 000 дол. США, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, та за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № 490/ФК-07/СК, за яким останній зобов'язаний по 12 листопада 2022 року повернути кредит у розмірі 5 508,54 грн, сплатити проценти та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з п. 3 договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4 договору поруки у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя, шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість.

На підставі невиконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, позивачем рекомендованою кореспонденцією було направлено боржнику лист-попередження від 15 квітня 2011 року № 4374 щодо наявної простроченої суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 66 953,23 дол. США та 20 911,07 грн.

Також, банком направлено на адресу ОСОБА_7 досудову вимогу від 07 травня 2012 року № 48.2-08/1164/12 щодо дострокового погашення кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_6 (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 12 листопада 2022 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пункту 2.4. кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш, як 1 222,22 дол. США по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Відповідно до пункту 2 договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 20 числа кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.

Так, апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не взяв до уваги, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, не з'ясував чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем та за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то ухвала цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.