Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Дем'яносова М.В.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А. до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року,

У вересні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіна М.А. (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіна М.А.) звернулась до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 25 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариство "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 16 036 доларів США зі сплатою 13 % річних на термін до 24 травня 2013 року для придбання автомобіля марки Peugeot 206 XR, 2007 року випуску.

На забезпечення виконання ОСОБА_5 умов вищевказаного кредитного договору, цього ж дня між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 2015 року становить 69 772 грн 50 коп. та складається з: заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 2 501,13 доларів США, що еквівалентно 53 487 грн 65 коп. та заборгованості за комісіями в сумі 16 284 грн 85 коп., яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.

В листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_5, у якому просила визнати припиненим договір поруки з 25 травня 2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_7 зазначала, що за умовами вказаного договору поруки, договір поруки припиняється якщо кредитодавець протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимогу до поручителя.

Посилаючись на те, що термін дії основного зобов'язання закінчився 24 травня 2013 року, а банк звернувся до неї з вимогою лише в серпні 2015 року, є підстави для визнання договору припиненим.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2007 року у розмірі 69 772 грн 50 коп.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано припиненим договір поруки від 25 травня 2007 року.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "ВіЕйБі Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_6 та в частині задоволення зустрічних позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_6 та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про припинення договору поруки.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 335 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 25 травня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на суму 16 036 доларів США зі сплатою 13 % річних на термін до 24 травня 2013 року для придбання автомобіля марки Peugeot 206 XR, 2007 року випуску.

На забезпечення виконання ОСОБА_5 умов вищевказаного кредитного договору, цього ж дня між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 01 вересня 2015 року становить 69 772 грн 50 коп. та складається з: заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сумі 2 501,13 доларів США, що еквівалентно 53 487 грн 65 коп., та заборгованості за комісіями в сумі 16 284 грн 85 коп.

Також судами встановлено, що розділом 4 договору поруки передбачені підстави припинення поруки, у тому числі зазначено, що порука припиняється, якщо кредитодавець протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Термін дії кредитного договору встановлений до 24 травня 2013 року, станом на цю дату позичальником умови кредитного договору виконані не були.

Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_6 та частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до умов договору поруки позивач повинен був пред'явити позов до поручителя до 25 травня 2014 року, однак у вказаний термін банк жодних вимог до поручителя не пред'являв, а з позовом звернувся лише 01 вересня 2015 року, а отже наявні правові підстави для визнання поруки припиненою.

Колегія суддів вважає вказані висновки судів законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов'язків сторін, припинення, зміна або виникнення прав і обов'язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Тому, установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та які зазначені в нормі матеріального права, що регулює ці правовідносини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 6-75цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Пунктом 4.1. договору поруки, укладеного 25 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_6, встановлено, що порука припиняється: з припиненням зобов'язань за кредитним договором; якщо кредитодавець протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вбачається з п. п. 1.2., 2.4., додатку № 1 кредитного договору, п. п. 1.1.1., 1.1.2., 4.1. договору поруки кінцевий термін повернення кредиту встановлено до 24 травня 2013 року.

При цьому жодних вимог, ані до кредитора, ані до поручителя щодо дострокового повернення кредиту, матеріали справи не містять.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором та відсутність підстав для задоволення первинного позову в частині вимог до поручителя.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.