Про заміну сторони у виконавчому провадженні - 27.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6 та приватного підприємства "Інтеграл Інвестиції" про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою приватного підприємства "Інтеграл Інвестиції" на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року,

У січні 2014 року ОСОБА_6 та приватне підприємство "Інтеграл Інвестиції" (далі - ПП "Інтеграл Інвестиції") звернулися до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що 11 січня 2014 року між ними укладено договір відступлення права вимоги, за змістом якого ОСОБА_6 відступив ПП "Інтеграл Інвестиції" право вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8, що виникли на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2013 року. Вказаним рішенням суду стягнуто солідарно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 2 651 565 євро 33 євроенти (еквівалентно 27 311 122 грн 90 коп.). На підставі вказаного судового рішення відкрито виконавчі провадження.

Посилаючись на викладені обставини, заявники просили замінити стягувача ОСОБА_6 у виконавчих провадженнях на ПП "Інтеграл Інвестиції".

УхвалоюМукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_6 та ПП "Інтеграл Інвестиції" відмовлено.

У касаційній скарзі ПП "Інтеграл Інвестиції", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвали судів та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2013 року стягнуто солідарно із ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 2 651 565 євро 33 євроценти (еквівалентно 27 311 122 грн 90 коп.). На підставі вказаного судового рішення відкрито виконавчі провадження.

За змістом договору відступлення права вимоги від 11 січня 2014 року ОСОБА_6 відступив ПП "Інтеграл Інвестиції" право вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8, що виникли на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суди виходили з того, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року, договір відступлення права вимоги від 11 січня 2014 року визнано неукладеним. Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України вказані обставини повторному доказуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із такими висновками.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За ч. 1 ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року, встановлено, що оригінал договору відступлення права вимоги від 11 січня 2014 року відсутній, належним чином посвідченої копії договору ПП "Інтеграл Інвестиції" не надано, а ОСОБА_6 заперечує укладення ним договору від 11 січня 2014 року, тобто такий договір не було вчинено.

Вказані обставини обґрунтовано враховані судом на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Встановивши, що правонаступництво у матеріальних правовідносинах (ст. 512 ЦК України) не відбулося, оскільки договір про відступлення права вимоги визнано неукладеним, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у заміні стягувача у виконавчому провадженні.

Крім того, згідно заяви ОСОБА_6 на адресу суду першої інстанції від 23 червня 2016 року (т. 3, а. с. 105-106) про закриття провадження у справі, ОСОБА_6 повідомив про те, що грошові кошти за рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 квітня 2013 року у розмірі 2 651 565 євро 33 євроценти у добровільному порядку виплачено йому ОСОБА_8 10 січня 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу приватного підприємства "Інтеграл Інвестиції" відхилити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року залишити без змін.