Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 серпня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 листопада2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Еталон") укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - трактор ЮМЗ 8244.2, та передати йому у користування у строк та на умовах цього договору. 27 листопада 2015 року він сплатив товариству передплату у розмірі 28 500 грн, при цьому відповідачем не було роз'яснено призначення платежу, який виявився комісійною винагородою лізингодавцю за організацію заходів щодо підготовки й укладення договору лізингу.

Зазначав про те, що він неодноразово звертався до відповідача з листом, претензією про розірвання вказаного договору та повернення сплачених ним грошових коштів. Проте відповідачем грошові кошти повернуто не було.

Вважав, що спірний договір фінансового лізингу не відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" та порушує його права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати договір фінансового лізингу від 26 листопада 2015 року недійсним та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним 28 500 грн.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 серпня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 26 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Лізингова компанія "Еталон". Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 28 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таки х підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди,вірно застосувавши положення ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшлиправильного висновку про те, що несправедливими є, зокрема, виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань.

Судом установлено, що відповідно до п. 3.5 спірного договору лізингодавець не відповідає перед лізингоотримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо предмета лізингу, а саме заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вказаними зобов'язаннями відповідає продавець.

Проте, згідно зі спірним договором фінансового лізингу вибір продавця здійснює лізингодавець, який у договорі не вказує будь-якої інформації щодо продавця.

Ураховуючи викладене, суди на підставі вищевказаних вимог закону дійшли вірного висновку про те, що позивач у випадку виявлення порушень якості, комплектності та іншого при продажі товару позбавленій інформації про найменування та місцезнаходження продавця товару і позбавлений можливості усунення його недоліків, що суперечить вимогам ст. 808 ЦК України та згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими умовами договору.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, що сторонами виконано не було.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, від 11 травня 2016 року № 6-3020цс15, яка у силу ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковими для усіх судів України.

Таким чином, висновки судів про наявність правових підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) відповідають вищевказаним нормам матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішення не впливають

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" відхилити.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.