Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є монахинею Свято-Покровського жіночого монастиря у м. Києві, у монастирі вона познайомилась із ОСОБА_6, яка часто відвідувала служби у монастирі. За життя ОСОБА_6 передала їй копію заповіту, складеного на її ім'я, згідно якого вона є єдиним спадкоємцем усього майна, що належало ОСОБА_6 У листопаді 2013 року ОСОБА_6 померла, після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 та на частку квартири АДРЕСА_2. Узв'язку із сімейними обставинами вона не змогла вчасно звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебувала з квітня 2012 року по липень 2014 року на території Російської Федерації для догляду за інвалідом дитинства ОСОБА_7, яка є внучкою її рідного брата. Крім того, до травня 2015 року вона не мала можливості розпочати розшук ОСОБА_6, так як доглядала за рідним онуком ОСОБА_8

У червні 2015 року вона звернулася із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 їй було відмовлено у зв'язку із пропускомстроку, визначеного законом для звернення із заявою про прийняття спадщини. Посилаючись на те, що вказаний строк нею було пропущено з поважних причин, ОСОБА_4 просила визначити додатковий строк тривалістю в один місяць для прийняття нею спадщини за заповітом, яка відкрилася 02 листопада 2013 року після смерті ОСОБА_6

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою, що їх регулює, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення ОСОБА_4 дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, а саме по собі незнання про смерть спадкодавця без встановлення вказаних обставин не свідчить про поважність пропуску строку для прийняття спадщини.

Такий висновок узгоджується з нормами ст. ст. 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини, висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, на правильність вирішення справи судом не впливають.

Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.