310/11316/13-ц Про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним - 16.11.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради, ОСОБА_11, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та за позовом третьої особи - ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - виконавчий комітет Бердянської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: виконавчий комітет Бердянської міської ради, ОСОБА_11, який уточнили та змінили до початку розгляду справи по суті, та просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 23 грудня 2010 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області, реєстраційний номер 2688, укладений між ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10, відповідно до якого продавцем передано у власність покупців, у рівних частках кожному, житловий будинок АДРЕСА_8

На обґрунтування заявлених позовних вимог указували на те, що в квітні 2013 року ними отримано лист від відповідачів, яким їх було повідомлено про те, що відповідачі є власниками вказаного житлового будинку, та було запропоновано укласти з ними договір найму житлового приміщення.

Відповідно до змісту листа між ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" та відповідачами 23 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_9

Позивачі вказували на те, що вказаний договір купівлі-продажу є таким, що укладений з порушенням вимог законодавства, оскільки домоволодіння АДРЕСА_10 на праві власності належало ОСОБА_13 і ОСОБА_14

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 08 липня 1982 року № 276 санкціоновано додатковій відвід земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва гуртожитку та дитячого садка.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради народних депутатів від 11 вересня 1986 року № 363 встановлено, що за рахунок вилучення земельної ділянки і зносу домоволодіння рішенням виконкому від 05 липня 1984 року № 282 ОСОБА_13 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, жилою площею 16,76 кв. м, загальною - 31,91 кв. м, а ОСОБА_26 - однокімнатну, квартиру АДРЕСА_2 жилою площею 18,95 кв. м, загальною площею 39,5 кв. м, їм виплачено грошову компенсацію за домоволодіння, що зноситься.

У 1983 році здано до експлуатації гуртожиток, а в грудні 1984 року дитячий комбінат трикотажної фабрики, однак жилий будинок по АДРЕСА_11 залишився не знесеним, тому бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння не погашено.

У цей час у квартирі, яка належала ОСОБА_16, з 1978 року мешкає її донька ОСОБА_17 з сім'єю у складі п'яти осіб (вона, чоловік та троє дітей).

У квартирі, яка належала ОСОБА_13, з дозволу адміністрації трикотажної фабрики тимчасово мешкає їх робітниця ОСОБА_18 з донькою, зятем і двома онуками.

У зв'язку з цим виконавчий комітет вирішив: Адміністрації трикотажної фабрики взяти на тимчасовий баланс житловий будинок по АДРЕСА_11. Сім'ю ОСОБА_17 переселити при отриманні фабрикою житла по часткоучасті у першу чергу, а житловий будинок знести.

Бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння погасити.

Адміністрації трикотажної фабрики запропонувати ОСОБА_18 в строк до 20 вересня 1986 року звільнити квартиру, надану їй до 20 вересня 1986 рокуу тимчасове користування.

Відділу по обліку та розподілу житлової площі видати ОСОБА_17 тимчасовий ордер на трикімнатну квартиру жилою площею 34,9 кв. м, загальною площею 44,4 кв. м по АДРЕСА_11.

Міському відділу внутрішніх справ вирішити в передбаченому законом порядку питання прописки ОСОБА_17 та членів її сім'ї після отримання ордера.

Відповідно до ордера на житлове приміщення від 16 грудня 1986 року № 1454, виданого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Бердянська, ОСОБА_17 на сім'ю з п'яти осіб надано право заняття житлового приміщення, яке складається з трьох кімнат, у квартирі АДРЕСА_3, на сім'ю в складі: ОСОБА_19 - чоловік, ОСОБА_20 - син, ОСОБА_21 - син, ОСОБА_4 - син.

Позивач ОСОБА_4 прописаний у вказаній квартирі. З часу укладення шлюбу, з 05 листопада 1991 року, у вказаній квартирі прописана якчлен сім'ї ОСОБА_4 його дружина - позивач ОСОБА_22. Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_22, який мешкає разом з батьками з народження, прописаний по досягненню 16 років та у зв'язку з отриманням паспорта.

У квартирі № 2 цього будинку близько 20-ти років мешкає ОСОБА_11

Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 11 грудня 2007 року постановлено рішення у цивільній справі за позовом ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" до ОСОБА_4, ОСОБА_22 та територіальної громаді в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване (відбудоване) нерухоме майно. Вказаним рішенням суду позовні вимоги задоволені, визнано за ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" право власності на самочинні споруди: житловий будинок літ. "А", стіни літ. "а,а1", сараї літ. "Ш, Ч, Х, Ю", вбиральні літ. "Т, Ш", що розташовані на земельній ділянці площею 0,0351 га по АДРЕСА_12

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2013 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року у цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивачі вказують, що в зв'язку зі скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності на самочинне будівництво, та прийняттям нового рішення про відмову у позові, договір купівлі-продажу від 23грудня 2010 року є таким, що суперечить Цивільному кодексу України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відсутні відомості про здачу житлового будинку до експлуатації та самовільний будинок не може бути об'єктом цивільних прав, скасування апеляційним судом Запорізької області рішення Бердянського міськрайонного суду з відмовою у задоволенні позову визначає, що будинок АДРЕСА_13 не набув статусу нерухомого майна та не може бути об'єктом цивільно-правових відносин, зокрема, об'єктом договору купівлі-продажу. Вказаний договір є таким, що суперечить нормам цивільного законодавства. Також вказують, що даний правочин порушує публічний порядок, оскільки порушує конституційні права позивачів на житло та переважне право перед іншими особами на його придбання.

Третя особа - ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа - виконавчий комітет Бердянської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що в квітні 2013 року він отримав лист від відповідачів, яким повідомлено, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_14 та йому було запропоновано укласти з ними договір найму житлового приміщення.

Відповідно до змісту листа між ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" та відповідачами 23 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_15. Вважає вказаний договір таким, що укладений з порушенням вимог законодавства, та є підстави для визнання його недійсним.

ОСОБА_11 вказує, що у зв'язку зі скасуванням рішення суду, яким було визнано право власності на самочинне будівництві, та прийняттям нового рішення про відмову у позові, договір купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року є таким, що суперечить Цивільному кодексу України (435-15) та іншим актам цивільно-законодавства, а також моральним засадам суспільства, та спрямований на порушенні конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відсутні відомості про здачу житлового будинку до експлуатації та самочинно побудований будинок не може бути об'єктом цивільних прав, скасування апеляційним судом Запорізької області рішення Бердянського міськрайонного суду з відмовою у задоволенні позову визначає, що будинок АДРЕСА_16 не набув статусу нерухомого майна та не може бути об'єктом цивільно-правових відносин, зокрема, об'єктом договору купівлі-продаж, вказаний договір є таким, що суперечить нормам цивільного законодавства. Також вказує, що даний правочин порушує публічний порядок, оскільки порушує його конституційні права на житло та переважне право перед іншими особами на його придбання.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року змінено в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вказаним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установлено, що житловий будинок АДРЕСА_17 був зареєстрований: 2/3 частини - за ОСОБА_15 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23 грудня 1977 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 6659), на підставі договору купівлі- продажу, укладеного 20 вересня 1979 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 5203), на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 жовтня 1979 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 5327); 1/3 частини -ОСОБА_13 на підставі договору дарування, укладеного 30 травня 1972 року та посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори (реєстр. № 1820).

Виконавчим комітетом Бердянської міської ради народних депутатів 11 вересня 1986 року прийнято рішення № 363, в якому зазначено, що рішенням виконкому від 08 липня 1982 року № 276 санкціонований додатковий відвід земельної ділянки площею 0,11 га для будівництва гуртожитку та дитячого комбінату трикотажної фабрики за рахунок вилучення земельної ділянки та знесення домоволодіння АДРЕСА_18, належного ОСОБА_13 та ОСОБА_15 на праві особистої власності.

Згідно з рішенням міськвиконкому від 05 липня 1984 року № 282 ОСОБА_13 надана однокімнатна квартира АДРЕСА_4, а ОСОБА_15 - однокімнатна квартира АДРЕСА_5, їм виплачено грошову компенсацію за домоволодіння, що підлягає знесенню.

У 1983 році було введено в експлуатацію гуртожиток, а в грудні 1984 року - дитячий комбінат трикотажної фабрики, однак житловий будинок АДРЕСА_13, Запорізької області залишився незнесений, в зв'язку з цим в бюро технічної інвентаризації документи на домоволодіння не погашено.

У колишній квартирі ОСОБА_15, яка складається з трьох житлових кімнат площею 34 кв. м мешкала з 1978 року її донька ОСОБА_27 з сім'єю у складі п'яти осіб (вона, чоловік та троє дітей).

У колишній квартирі ОСОБА_13, яка складається з однієї житлової кімнати площею 13 кв. м, за дозволом адміністрації трикотажної фабрики тимчасово мешкала їх працівниця ОСОБА_18 з донькою, зятем та двома онуками.

Виконавчий комітет Бердянської міської ради народних депутатів прийняв рішення згідно з яким:

- адміністрації трикотажної фабрики взяти на тимчасовий баланс житловий будинок АДРЕСА_19 Сім'ю ОСОБА_27 пересилити при отриманні фабрикою житла за долеучастю у першу чергу, а житловий будинок знести;

- Бюро технічної інвентаризації правові документи на домоволодіння АДРЕСА_13 ОСОБА_15 та ОСОБА_13 погасити;

- адміністрації трикотажної фабрики запропонувати ОСОБА_18 в строк до 20 вересня 1986 року звільнити квартиру, надану їй до 20 вересня 1986 року у тимчасове користування;

- відділу з обліку та розподілу житлової площі видати ОСОБА_27 тимчасовий ордер на трикімнатну квартиру жилою площею 34,9 кв. м, загальною площею 44,4 кв. м, по АДРЕСА_20;

- Міському відділу внутрішніх справ вирішити в передбаченому законом порядку питання прописки ОСОБА_17 та членів її сім'ї після отримання ордера.

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету на ім'я ОСОБА_17 виданий ордер від 16 грудня 1986 року № 1454 на житлове приміщення: квартира АДРЕСА_6 м. Бердянську, на склад сімї з п'яти осіб: ОСОБА_19 - чоловік, ОСОБА_20 - син, ОСОБА_23 - син, ОСОБА_4 - син.

На даний час у квартирі АДРЕСА_7 м. Бердянську мешкає ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_22 та сином ОСОБА_3, які зареєстровані за вказаною дресою. У квартирі № 2 вказаного будинку мешкає ОСОБА_11, який за даною адресою не зареєстрований.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року визнано за ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" право власності на самочинні споруди, а саме: житловий будинокліт. "А", сіни літ. "а, а1", сараї літ. "Ш, Ч, Х, Ю", вбиральні літ. "Т, Ш", що розташовані на земельній ділянці площею 0,0351 га по АДРЕСА_21

Згідно з договором купівлі-продажу, укладеним 23 грудня 2010 року та посвідченим приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Ларіним О.С., ВAT "Бердянська трикотажна фабрика" продала, а ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 купили, в рівних частках кожний, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, м. Бердянськ, Запорізька область.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про рєстрацію права власності житловий будинок АДРЕСА_22 зареєстрований за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по 1/5 частки за кожним.

Рішенням Бердянської міської ради від 31 березня 2011 року передано в оренду земельну ділянку, яка перебуває у користуванні, без зміни її цільового призначення, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_10, у рівних частках кожному, земельну ділянку площею 0,0351 га, розташовану АДРЕСА_23, строком до 01 березня 2060 року.

Відповідно до вказаного рішення між Бердянською міською радою, з однієї сторони, та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з другої сторони, 12 липня 2011 року кладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0351 га по АДРЕСА_24.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2013 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, територіальної громади в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване (відбудоване) нерухоме майно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог апеляційний суд указував на те, що спірне майно у власника вибуло з його володіння поза його волею, тому він має право витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України, однак з такими вимогами позивачі до суду не зверталися.

Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача

За змістом цієї статті випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд на вказане уваги не звернув та не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Вказуючи про необхідність позивачам звернутися до суду з позовом на підставі ст. 388 ЦК України,не звернув уваги на те, що з такими вимогами можуть звернутися лише власники майна, з володіння яких воно вибуло поза їх волею; суд не встановив та в рішенні не зазначив, чи є позивачі такими власника, оскільки в мотивах касаційної скарги вони вказують про те, що вони не є власниками спірного майна.

Не можна погодитися і з рішенням суду першої інстанції, оскільки відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував на те, що на момент вчинення правочину його сторонами додержано вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки станом на 23 грудня 2010 року ВАТ "Бердянська трикотажна фабрика" було власником спірного житлового будинку та мало право розпорядження належним йому на праві власності майном, скасування в подальшому рішення суду, на підставі якого було набуте це право власності, не впливає на правовідносини, які винили до його скасування, не вказавши при цьому, якими саме нормами матеріального права передбачена така можливість, оскільки підстава, на якій спірне майно було набуте, згодом відпала.

Вирішуючи спір, суди не дотрималися встановленого ст. ст. 212, 213 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.