Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_8 звернулася до суду з указаним позовом, посилалась на те, що 21 лютого 2008 року було розірвано шлюб між нею та ОСОБА_7 Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із нею.

Вказує про те, що відповідач до жовтня 2015 року добровільно перераховував аліменти на утримання дитини, але після переведення на роботу в іншу місцевість не подав відповідну заяву про відрахування аліментів з його заробітної плати на утримання дитини і на час звернення до суду аліменти не сплачує.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_6 просила стягнути із відповідача заборгованість із сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за листопад місяць 2015 року у відповідному розмірі, і стягувати щомісячно з відповідача ј частку з усіх видів його заробітку (доходу) але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання доньки ОСОБА_9, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість із сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за листопад 2015 року в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) за листопад 2015 року, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 грудня 2015 року і до досягнення нею повноліття.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і справу направити на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що на утриманні у відповідача перебуває дитина від другого шлюбу, а тому дійшов висновку з урахуванням положень ст. 182 СК України дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_9 у розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходу.

Такі висновки є правильними та відповідають обставинам у справі.

Судами встановлено, що 21 лютого 2008 року було розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у розмірі ј частину всіх його доходів але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07 березня 2009 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка також перебуває на утриманні відповідача (а. с. 38).

Відповідно до положень ст. ст. ст. 180 - 183 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, встановивши, що на утриманні відповідача крім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на утриманні ще одна дитина - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, суди з урахуванням положень ст. 182 СК України, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді скарги допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.